На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

ХРУСТИ ПО-КИТАЙСЬКИ. АБО КОЛИ ЗАЦВІТАЄ ЖАСМИН

Kрабаt, 20.11.2016 року



Сьогодні хочу запитатим вас: Чи любите ви рибу? Я сподіваюсь, що більшість із вас не вімахне відповідддю з того бородатого анекдоту часів моєї студентської молодості про Гіві і Помідор: «…кушать – да, а так –нэт»… Я хочу запатати вас: Чи любите ви рибу так, як люблю її я? Колись, ще у минулому житті я був затятим рибалкою. Куди б я не їхав, де б не подорожував, у багажнику мого авта завжди чекала свого часу пара вудок чи спінінгів. Я ловив лящів влітку на зимову вудку на Світязі, дніпровську плотву по лютневому льоду під Кременчугом у Пронозівці , листопадову щуку у гирлі Припяті в Сорокошичах, чорноморських бичків на Дачі Ковалевського в Одесі і барабульку в Кацивелі під Семеїзом... Декілька років я навіть розводив рибу. У ставку, який сам побудував ( Ну не так, щоб взяв і на порожньому місці викопав – до мене там був колишній панський ставок. Але до того часу весь висох) А потім весь мій рибальський азарт пропав. Тобто зник.Чому – про те зовсім інша історія. Та і розповідь моя зовсім не про рибалку. І навіть не про рибу. Хоча до риби має безпосередній стосунок.

Колись давно, коли у повітрі вже запанував запах справжньої свободи і прийшов остаточний кердик есесеру, довелось мені працювати у дуже своєрідній конторі.

Своєрідність контори полягала у тому, що із всіх чотирьох співробітників (то буди директор, його заступник з красномовним призвіщем Горєлік, бухгалтерка і я), як ви здогадались, працював лише я один. Ну насправді - то за мною ще була купа народу Але народ все мав якісь інші місця постійної роботи і мій проект виконував по договорах підряду. Директор - Іван Андрійович – колишній парткерівник столичного масштабу, цілими днями розмовляв по телефону і палив цигарки без фільтру. У перервах між телефонними розмовами все жалівся на своїх колишніх соратників по партії, які порозбігались після відомих подій як миші по кутках, залишивши його «неприділах»…( Правда даремно гнівив долю. Бо за якийсь час його кар'єра знову пішла вгору і досягла високих непередбачуваних у названий час вершин.

Тодішній мер міста ( а за збігом обставин - мій давнішній замовник) був запрошений у саму Піднебесну для налагоджування нових «дружніх і ділових» контактів між Києвом і Пекіном. У склад делегації був включений і Іван Андрійович як директор «фірми- генпроектувальника» об'єкта, який оті китайці і мали будувати. Отже розповідь нашого директора після повернення.

Вся поїздка , з його слів, була організована на найвищому рівні. Китайці проявили неабияку зацікавленість і найпильнішу увагу – старались показати найліпшим чином всі свої досягнення і можливості. Мешкали в найкращих готелях і обідали в чудових ресторанах. Але була одна проблема. Ті всі китайські міста ВЕЗ Китаю, які відвідувалися, розташовані в основному на морському побережжі. Відповідно і кухня у ресторанах орієнтується на різноманітні смаколики з морських тваринок. Тільки от біда : у Івана Андрійовича з часів голодного повоєнного дитинства була непероеборна відраза до всього рибного. А відтак і до всього, що споживає рибу. Ну чи просто живе поряд риби. Аж недавно я прочитав у Юрка Іллєнка у його «Доповідній…», що точно така ж проблема була і в Юрія Герасимовичовому московському дитинстві – важке отруєння засоленими головами оселедця невизначеного походження. Перші дні Іван Андрійович ще терпів якось, перебиваючись на привезених з України салі-консервах-ковбасі. Але на третій день не витримав і запитав у перекладача чи є між всього того того печено-смажено-вареного неподобства щось «нерибне».

- О! Так - зрадів перекладач нагоді догодити гостю: – Он там ціла тарель, « как-этосказать-парускі», кручеників.

Тобто шматочок загорнутого і запеченого у неширокій смужці хрумкого тіста мяса.

- Але не риби! - застеріг обачливо наш гурман.

- Шови-шови! В жодному разі не риби! – запевнив китаєць.

З того моменту почалося для Івана Андрійовича справжнє гастрономічне свято. Китаєць написав назву тих «хрустів» гостю на картку і тепер у кожному наступному ресторані наш директор сміливо замовляв офіціанту свою гарантовану «нерибну» страву. Крученики були смачні і поживні, до того ж ще й хрустіли …ну зовсім як смажені пиріжки коханої дружини

Аж раптом у третьому чи четвертому «закладі» трапилась невелика «заминка». Офіціант, отримавши «спецзамовленння», якось зніяковів і став пояснювати перекладачеві, що м'ясо для «хрустиків" у кухонному холодильнику раптом скінчилось. Але він вже послав «боя» до сусіднього ресторану, щоб той докупив делікатесний продукт. Просто доведеться трохи почекати. І тут несподівана думка пронизала спинний мозок Івана Андрійовича: а що ж то за таке дефіцитне «м'ясо»? І ще одна думка, яка потай виїдала всі ці дні задвірки мозку: хрустить то не тісто, а якраз начинка.

-Там дуже цікава і справді рідкісна начинка, яка зрозуміла лише справжньому гурману китайської кухні – пояснив гід. - Личинка велетенської жасминної мухи…Та муха залишає свій розплід у китайських садах лише однн раз на рік. У травні. Коли зацвітає жасмин.

Добре , що вже наступного дня наша делегація благополучно відбула в Україну.

Читати коментарі (9)
Рейтинг Оцінили Переглянули
10 Оу , Максим , Окайда , Наталка Янушевич , Василь Усатенко , Гаврилишин Наталія , Арфіст , Viktoria , Вільшанка , pralev50. 312
( написати коментар )
Максим
2016-11-21 10:16:58

Мій тато каже: не ті черв'яки, кого ми їмо, а ті черв'яки, хто нас їсть )

(відповісти)
Kрабаt
2016-11-21 14:32:39

Не знаю якого розміру та личинка жасминної мухи, але які б то за розміром були б пиріжки з личинками нашого хруща)))

 

(відповісти)
Окайда
2016-11-21 13:21:51
Не люблю рибу. А про муху - цікаво)
(відповісти)
Kрабаt
2016-11-21 14:33:43

А...Окайдо. То ви не куштували рибину з мого ставка)))

(відповісти)
Viktoria
2016-11-29 12:45:06

Як каже чеська приказка: "Не все, що блищить є золотом", дозволю собі її парафразувати: "не все, що хрустить, є пиріжком". :)
А я рибу люблю - наприклад, коропа, толстолобіка, оселедця, скумбрію, але найбільше - лосося. Мій улюблений рецепт: філе свіжого лосося трохи підсмажити на пательні - так, щоб хрустів по краях, але всередині був м´яким та сочним, а до цього як гарнір "молоденьку" картопельку, змащену маслом, сметаною та перетрушеною кропом чи молоденькою зеленою цибулькою.
Гарне оповідання, дякую, що розвеселили. :)

(відповісти)
Mr. Grey
2016-11-30 09:02:19

ой, мені аж слюнки потекли... )

 

(відповісти)
Mr. Grey
2016-11-30 09:03:16

Головне, що посмакувало )

(відповісти)
pralev50
2017-05-16 21:32:44

Очепятки:

Запитатим, вімахне, то буди,  (немає в словниках такого слова), помідор – русизм, «неприділах» - пишеться все окремо

 авта (в родовому відмінку звучить, як авто)

 

Кульгає пунктуація, є тавтології.

(відповісти)
Kрабаt
2017-05-16 23:15:46

Дякую.Тільки то не оповідання а оповідка, тому там просто ще купа невідредагованих помилок і найскоріше полиця архіву...)

(відповісти)
( написати коментар )