На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Слово

Лариса Пугачук, 04.02.2017 року



Шукаю тебе, знаходжу,

Втрачаю і знов шукаю.

В безтямі палкої спраги

Спиваю із різних вуст.

Солодкі чиїсь смакую,

Умілі мене вбирають,

Спинитись ніяк не можу,

Не хочу… не в силах я.

Та вітер зриває маски,

Не цвіт, а звичайна цвілість.

Уміння сухим камінням

У прірву жаску жене.

В екстазі конає тіло,

Шаленість горлає пісню

І кидає всім у вічі,

Луною лящить вона:

«Я ж чиста. Пречиста. Ясна.

Прекрасна – усім на диво,

Чого ж ти не йдеш до мене,

Дивися – ну ось же я!

Впізнай і прийди. Чекаю!

Чому ж ти мене не бачиш?!

Без маски стою навпроти!!!»

… Мій Боже!

І без лиця…

Безлика, пуста, безмовна…

Як добре, як тихо стало…

І зірваний пласт обличчя

Не шкода. Нехай лежить.

Кровить… - це чудово. Знову

На чисту живу основу

Насіється спрагле слово

І зійде, мов на ріллі.

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Kрабаt , Гаврилишин Наталія , Артур Томський , L. Прєкрасний , Даринка Снігур. 102
( написати коментар )
Артур Томський
2017-02-11 23:00:24

моторошна картинка - але жива і цікава

(відповісти)
Лариса Пугачук
2017-02-12 19:14:28

важко тоді було, дійсно жаско і майже безнадійно, а от перечитую і бачу, що в підсвідомості надія таки жила

дякую, Артуре, за приємний відгук

 

(відповісти)
( написати коментар )