На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Секрет Братика Північний Вітер. Із Джона Краулі "Little, Big "( Маленький, Великий)

Kрабаt, 08.02.2017 року



Круглий червоний велетень Пан Сонце - підняв скуйовджену голову над Багряними Горами, і випустив свої довгі-предовгі промені вниз на Зелений Луг.

Недалеко від Кам'яної Огорожі, що відділяла Зелений Луг від Старого Пасовища, сімейство Лугових Мишей прокинулося у своїй крихітній хатинці у траві: Мама, Татусь і шість рожевих, сліпих малюків.

Глава сім'ї завовтузився, відкрив очі, поворушив вусами,встав і вийшов на поріг, щоб умитися росою, зібраній у опалому листочку. Допоки він стояв, спостерігаючи за Зеленим Лугом і ранком, Бабуся Західна Вітровійка промайнула повз, лоскотнувши Луговому Мишеняті носа, і принесла новини про Дрімучий Ліс, Смішливий Струмок, Старе Пасовище і навколишній Великий Світ, - новини безладні і галасливі, докладніші, ніж у першій-ліпшій ранковій газеті.

Новини були ті ж, що і весь останній час на протязі вже багатьох днів : Світ змінюється! Скоро все буде зовсім іншим, ніж те, що ви відчуваєте сьогодні! Приготуйтеся, Татусю Лугове Мишеня!

Татусь Лугове Мишеня, як тільки дізнався все, що встиг від Малюків Бризів, які супроводжували у подорожах Бабусю Західну Вітровійку, пострибав однією із своїх численних стежинок крізь високу траву до Кам'яної Огорожі, де він знав гарну місцинку, у якій можна було посидіти і непоміченим поспостерігати за Великим Світом. Опинившись у своїй таємній схованці, Лугове Мишеня всілось відкинувшись на задні лапки, встромило тонку травинку між зуби, і стало задумливо жувати.

Що то за майбутні Великі Зміни , про які Бабця Західна Вітровійка і всі її Малюки Бризи розказували всі ці дні? Що це означає, і що він має зробити, щоб підготуватись до тих змін?

Для Лугового Мишеняти, напевне, саме о тій порі не було кращого місця для життя, ніж Зелений Луг. Всі трави на Лузі якраз висипали своє насіння для його поживи. Багато рослинок, які раніше здавались йому малоприємними, несподівано повідкривали для Мишеняти свої висохлі стручки наповнені солодкими горішками, які він міг розгризати своїми міцними зубами. Татусь Лугове Мишеня був ситий і щасливий.

- І тепер все це має змінитися? - запитав він сам себе, і спантеличено задумався. Але не знайшов жодної логіки у цьому.

Мишеня народилося навесні. Воно виросло у літню пору, коли Пан Сонце посміхався до нього якнайщиріше, не поспішаючи перетинати синьо-блакитне небо. На протязі цього єдиного літа Мишеня досягло розміру дорослої миші (який втім був не дуже й великий), змужніло і одружилось. І дитинчата, які народились у них з дружиною, незабаром теж стануть дорослими.

Тепер ви можете здогадатися, що то за велике зміна, про яку Лугове Мишеня не могло знати, мала відбутися?

Отже Татусь Лугове Мишеня вирішив, що краще запитати у когось старшого і мудрішого, ніж він сам. Наймудрішою істотою, яку він знав, був Чорний Крук, який прилітав іноді на Зелений Луг у пошуках зерна або личинок. Чорний Крук з'являвся завжди із порадами, які давав будь-кому, хто був готовий тих порад дослухатись. Лугове Мишеня. завжди зауважувало все, що Чорний Крук мав сказати, проте трималося подалі від блискучих очей Чорного Крука з його довгим гострим дзьобом. Круки не були помічені у поїданні мишей, але, з іншого боку, всім відома їх пристрасть ковтати майже все, що потрапляло під руку, або, якщо точніше, у дзьоб.

Лугове Мишеня не надто довго сиділо у роздумах, як раптом з блакитного неба пролунало важке ляскання крил і хрипкий скрик - сам Чорний Крук приземлився на Зелений Луг, зовсім поряд від того місця, де ховалось Лугове Мишеня!

- Доброго ранку, пане Крук,- гукнуло Лугове Мишеня, відчуваючи себе цілком безпечно в своїй затишній схованці у стіні.

- Чи дійсно це Добрий Ранок?,- запитав Чорний Крук, - і чи довго ще ти зможеш таке повторювати ?

- Тепер це єдине, про що я хотів би Вас запитати , - відповіло Лугове Мишеня,- кажуть, що Великі Зміни приходять по всьому Світі. Ви бачите це? Ви знаєте, що то за Зміни?

- Ех, простодушний юначе! - відповів Чорний Крук, - справді, - дійсно назрівають Зміни. Це зміни називають Зима, і ти б, краще, почав готувався до тих Змін.

- Що то буде? І як я маю готуватися до цього?

Поблискуючим очима і ніби насолоджуючись тривогою Лугового Мишеняти, Чорний Крук розповів йому про Зиму: як жорстокий Братик Північний Вітер прилетить на своїх крилах, закутає своїм подихом Зелений Луг і Старе Пасовище, змінить з зеленого на золотаво-жовтий колір листя і зірве його із дерев, як трави висохнуть, і тваринки, які живуть тут тепер, змарніють від голоду. Крук розповів, як литимуть холодні дощі, які затоплять хатинки маленьких істот, таких от як Лугове Mишеня. Він описав Сніг, який спочатку видався Луговому Мишеняті справжнім дивом, але потім він дізнався про страшний Холод, що прохопить його аж до кісток, і як маленькі птахи ослабнуть від холоду і замерзлі падатимуть додолу , а рибки втратять можливість плавати і Смішливий Струмок не зможе більше сміятися, бо його горло скує лід.

- Але це Кінець Світу,- вигукнуло у розпачі Лугове Мишеня.

- Це лише так видається,- весело відповів Чорний Крук. - Декому. Тільки не мені. Я якось переживу. Але тобі, Лугове Мишеня, краще буде підготуватись. Якщо ти маєш намір вижити!

І з тими словами Чорний Крук змахнув важкими крилами і піднявся у повітря, залишивши Лугове Мишеня ще більше враженим і значно більше переляканим, ніж до того.

Але, сидячи тут, жуючи травинка в теплі ласкавого Пана Сонця, Лугове Мишеня раптом зрозуміло яким чином могло б навчитися пережити жахливий холод, що його Братик Північний Вітер принесе у цей Світ.

Ось що Татусь Лугове Мишеня придумав: він має обійти Великий Світ, скільки вистачить сили і запитати кожного зустрічного, які той має наміри, щоб підготувати себе до приходу Зими. Лугове Мишеня було так задоволене цим придуманим планом, що набравши з собою насіння і горіхів, яких було вдосталь навколо, попрощався з дружиною і дітьми, і в той же полудень вирушив у дорогу.

Перше істота, котру зустріло Лугове Мишеня, була Волохата Гусениця , яка примостилася на Сухій Гілочці.

Хоча гусінь мудрістю не вирізняється, Лугове Мишеня все одно запитало її: що вона планує робити, щоб підготуватись до майбутньої Зими ?

- Що б це не було, я нічого не знаю, про Зиму, - промимрила Гусениця тоненьким голоском.- Зміни, звичайно, зачіпають мене, втім я маю намір закутатися у цю чудову білу Шовкову Нитку ( я, схоже, тільки-що навчилася, прясти, але не розпитуйте мене, як) і, коли я вся закутаюсь і надійно закріплюся на цій зручній гілочці, залишусь тут вже надовго. Можливо назавжди. Я не знаю.

Проте, це було мало схоже на рішення, яке шукав Татусь Лугове Мишеня.

І з переповненим співчуттям до дурненької Гусениці серцем, він продовжив свій шлях.

Внизу на Ставу Білих Лілій, він побачив істот, яких ніколи раніше там не зустрічав: великих світло-сірі птахів з довгими витонченими шиями і чорними дзьобами. Було їх багато, і вони пливли через Став Білих Лілій, занурюючи видовжені голови під воду, ковтаючи все, що знаходили там.

- Птахи! –звернулось до них Лугове Мишеня, - Зима іде! Як ви станете готуватись до неї?

- Зима справді в дорозі, - сказав Старий Лебідь урочистим голосом.- Братик Північний Вітер вигнав нас із наших звичних місць. Там холод вже лютує. Тепер він підганяє нас у спину, примушуючи поспішати далі і далі. Ми будемо швидші ніж він! Швидше ніж він ми будемо летіти на Південь, південніше, ніж дозволено йому. Там ми будемо захищені від Зими.

- Як довго і далеко ?- запитало Лугове Мишеня, сподіваючись, можливо, що могло б також обігнати Братика Північний Вітер.

- Дні і дні і дні, летячи настільки швидко, як це можливо - сказав Старий Лебідь.- Ми вже запізнюємось. І потужним помахом крил він піднявся з поверхні Ставу, акуратно складуючи свої чорні ноги під своїм світлим черевом. Решта птахів піднялися вслід за ним, і всі вони, перегукуючись, полетіли у напрямку теплого Півдня.

Лугове Мишеня засмучено продовжило свій шлях, розуміючи, що він не здатен обігнати Зиму на широких сильних крилах, як у птахів. Мишеня так поглинулось цими думками, що мало не спіткнулось на краю Ставу Лілій через буру Болотяну Черепаху. Тепер Лугове Мишеня стало розпитувати і її, що вона буде робити, коли прийде Зима.

- Сон , - кволо відповіла вся вкрита зморшками, як потемнілий від часу старець, Болотяна Черепаха. - Я занурюсь у тепле багно глибше, ніж Зима здатна туди добратись, і спатиму. Насправді я і тепер вже майже сплю.

Сон! Це не було переконливою відповіддю для Татуся. Але, якщо він хоче продовжив свій шлях, то має почути одну і ту ж відповідь від багатьох різних істот.

- Ссссон! - прошипів Лісовий Вуж, найперший ворог Лугового Мишеняти.- Я вам не дам жодного приводу остерігатись мене, Лугове Мишеня.

- Сон! - пробурчав Бурий Ведмідь. - У барлозі або у надійному курені із гілок. Вічний Сон.

- Сон ,- вже коли настав вечір пропищав ведмежий брат Кажан.- Сон донизу головою , повиснувши на кігтях лап.

Добре! Половина світу просто збирається заснути, як тільки Зима прийде. - це була найдивніша відповідь, яку Татусь Лугове Мишеня почув, але крім цієї, він почув і багато інших відповідей:

- Я буду складати горіхи і насіння у таємних схованках,- проторохкотіла Червона Білочка.- Так і переживу.

- Я маю надію на людей , що годуватимуть мене, якщо їжі не залишиться,- прощебетала Синичка.

- Я буду будувати, - пробурмотів Річковий Бобер. – Я, щоб мати власну помешкання,де міг би оселитись з дружиною і дітьми, побудую хатинку під берегом замерзлого Смішливого Струмка. Тепер дасте мені спокій? Я дуже заклопотаний.

- Я крастиму, - признався, примруживши свою злодійську мордочку, Крадій Єнот. - Яйця з людських комор, недоїдки із сміттєвих баків.

- А я з'їм тебе, - вигукнув Рудий Лис.- Стережись, якщо не віриш! - І він кинувся за нещасним Мишеням, і ледве не впіймав його до того, як мишачий Татусь встиг заскочити до своєї схованки у Кам'яній Огорожі.

Лежачи і відсапуючись, Лугове Мишеня зауважило, що поки воно подорожувало, наступ Великої Зміни, яку всі називали Зима, став вже помітним на Зеленому Лузі. Луг перестав бути таким зеленим як досі. Він став бурим , пожовтів і зблід. Багато насіння визріло і вже осипалось додолу, або відлетіло на прозорих крильцях за вітром. Добродушну усмішку Пана Сонце приховали похмурі сірі хмари. І ще: у Лугового Мишеняти не було жодного плану, який би міг допомогти захиститись від безжального Братика Північного Вітру.

- Що я маю робити? – в розпачі вигукнув він .- Чи повинен я загинути разом з моїм двоюрідним братами у стодолі фермера Брауна, перед тим постійно випробовуючи свою удачу при зустрічі з Котом Томом і Псом Ф'юрі? Чи постійно вибирати між смертю у мишоловці і загибеллю від отрути? Навіть якщо я і мав би такий вибір, то не надто довго. Чи повинен помандрувати на Південь, сподіваючись, що встигну випередити Братика Північний Вітер? Звичайно, він впіймає мене беззахисного і заморозить своїм холодним подихом далеко від дому. Чи може краще заховатись з дружиною і дітьми, під товщею трави і спробувати заснути? Доки не прокинусь від голоду, і так само голодні прокинуться і всі мої. Що я маю робити?

Раптом у отвір схованки, де сидів Татусь, зазирнуло блискуче Чорне Око. Це сталось так несподівано, що Лугове Мишеня з криком підхопилось. Це був Чорний Крук.

- Лугове Мишеня.- звернувся Крук до Мишеняти із своєю звичною іронією. Перш ніж знайти рішення для власного захисту, є одна річ, яку ти повинне знати перш, ніж щось зробиш.

- Що то за річ? - запитало Лугове Мишеня.

- Це Секрет Братика Північного Вітру.

- Його Секрет! Що то? Ви знаєте цей секрет? Ви скажете мені?

- Цей секрет, - відповів Чорний Крук, - єдине, що є гарне у Зимі. І про що Братик Північний Вітер не хоче щоб знала жодна жива істота. І я знаю цей Секрет. Але тобі я його не скажу. Бо Чорний Крук охороняє свої секрети так само надійно, як він охороняє блискучі шматочки металу і скла, що їх він знаходить і зберігає.

З тими словами гордовитий птах сміючись полетів геть, щоб приєднатися на Старому Пасовищі до своїх братів і сестер.

«Єдине гарне у Зимі»! Що це може бути? Чи не холод або сніг, чи лід або холодні зливи? Не схованка чи підбирання недоїдків, не мертвий сон чи втеча від ворогів знавіснілих від голоду. Не довгі ночі і короткі дні з блідим і розгубленим Паном Сонце. Все те, про що Лугове Мишеня навіть немало уяви.

Що це може бути?

Тої ночі якраз у той час, як Лугове Мишеня лежало у своїй хатинці у траві, притулившись щоб зігрітись до дружини і дітей, Братик Північний Вітер прилетів на своїх крилах власною персоною, захопивши Зелений Луг. Ой, яким потужніим був його натиск! Ох, як суха, тендітна хатинка Лугового Мишеняти скрипіла і розхитувалась! Ох-ох! Які похмурі сірі хмари розшматовували небо то відкриваючи, то приховуючи обличчя зляканого Дядечка Місяця!

- Братику Північний Вітер! – прокинувшись вигукнув Татусь Лугове Мишеня! - Я змерз і мені страшно! Чи не хочеш розказати мені про те єдине, що є гарного у Зимі?

- Це мій Секрет,- відповів Братик Північний Вітер гучним крижаним голосом. І, щоб показати свою силу він затиснув у обіймах Високий Клен так, що аж все зелене кленове листя не стало рудим і червоним. А потім зірвав все те листя і розметав навколо.

Після заподіяного Братик Північний Вітер подався собі геть навпростець через Зелений Луг, залишивши Лугове Мишеня , яке заховало свій змерзлий носик між маленькими лапками, все ще намагаючись розгадати той Секрет.

А Ви знаєте Секрет Братика Північного Вітру?

Звичайно Ви знаєте.





Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Окайда. 101
( написати коментар )