На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Лютень

Kрабаt, 17.02.2017 року



Вийшов Лютень на поріг

Замітати білий сніг.

За порогом Завірюха

Смик малого за кожуха:

- Де ти, Лютню, кожух взяв?

Може хто подарував?

- Я кожуха заробив,

Вісім днів Зимі служив:

Льодом Річку закував,

Інеєм Дерева вбрав,

Ставив Полем перемети,

Луг закутав у замети,

Лісорубам у підмогу

Через ліс мостив дорогу.

Потім, лісом ідучи,

На пеньочку відпочив.

Потім в небі пас хмарки,

Потім рахував зірки

Ополонку в кризі бив…

Так кожуха й заслужив!

- Ох і знатний твій кожух -

Гріє від колін до вух…

Але знаєш, Лютню-Брате,

Довго нам не панувати.

Бачиш?- Неба вишина!

Чуєш? – Пісня голосна!

То з-за моря по світах,

По долинах і горах,

Відіспавшись в Мріях- Снах,

Йде до нас Весна-Красна!

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Гаврилишин Наталія , Viktoria , Окайда , Elisabeth , Наталка Янушевич. 200
( написати коментар )
Артур Томський
2017-02-17 22:13:18

мило, оптимістично

(відповісти)
( написати коментар )