На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сучасному поету

Євген Банько, 07.03.2017 року



Засмічені, отруєні мізки –

Гадаєш, нібито досяг астралу.

У Вирій шлях шукаєш навпрошки,

Тікаючи від гіркоти реалій.

Здається світлом Божих одкровень

Химерна маячня галюцинацій –

Отрута з вен зливається в катрен,

Лунає гімном в Темряви палаці.

Хай навіть не наркотики, то й що?

Нехай красиві, хоч брехливі гасла –

Заради чого ти у світ прийшов?

Та пазли не дано в картину скласти.

Не вирвешся з цупких хижацьких лап,

Не вибухнеш салютом перемоги:

Ти раб, хоча й не відаєш, що раб,

В обіймах страченого псевдобога.

Душа блукає лабіринтом вад:

То спад, то злет – з агоній до симфоній.

Але, фальшивих цінностей солдат,

Меч Істини не стиснеш у долоні!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 Аскет , Mr. Grey. 165
( написати коментар )