На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Лірична історія

Євген Банько, 24.03.2017 року



Я закохався у красуню молоду –

Стрімкий весняний поклик матінки-природи.

І ми зустрілися в колгоспному саду

В годину тихої нічної прохолоди.

Над нами янголів кружля небесна рать,

Палахкотить у срібних шатах повний місяць,

Блакитні зорі мелодійно мерехтять,

І ніжно грає вітерець вишневим листям.

Та свіжого повітря відчуваю брак –

Легені стислись, ніби в подиху останнім.

Шалено мрію про твоє солодке «так»

Після палкого щиросердого зізнання.

Тремчу і блідну, наче знятий із хреста:

Чекаю присуд, ледве дихаючи нишком…

В п’янкій усмішці розпливлись твої вуста,

Порушивши прозору романтичну тишу.

Гіркої долі чашу випито до дна –

Відповіла, немов відправила на плаху,

І покотилася селом дзвінка луна,

Випроводжаючи мене в мандрівку на хуй.

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 140
( написати коментар )
Артур Томський
2017-03-29 11:24:51

о, Григорію, любите солодоньке? чи то лиш з ЛГ така халепа? разом з тим - молоді красуні то огого, як мінімум "плач і скрегіт зубовний" )))

(відповісти)
Євген Банько
2017-04-03 11:13:25

Звісно ж то лише ЛГ. Я дитя асфальту, тож у колгоспних садах бував дуже рідко і переважно з інших причин :)

(відповісти)
( написати коментар )