На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Переможець здобуває нічого

Бітард Двачевський, 03.04.2017 року





"Вже рік іде війна. І вже не один місяць йде битва за нашу Батьківщину - Велику Британію. Німецькі війська могутні: вони змогли розгромити Францію, але до нас вони можуть дістатися тільки повітрям. Флот Його Величності уже завдав нещадних ударів по головним кораблям і портам Третього Райху. Перемога не за горами!"- Джейк згадував слова полковника, який сьогодні вранці приїздив до них в авіачастину.

Зараз він із своїм ведучим Робінсоном патрулюють простір біля мальовничих скель берегу південної Англії, з яких добре видно Францію через протоку.

Це був тихий спокійний ранок після ще одного нічного бомбардування Лондона. Циферблат в літаку Джейка показував п'яту ранку. Сонце тільки-но зійшло і легким світлом гралося з хвилями протоки. А на сході море було ніби окривавлене. Червоно-гаряча вода виблискувала і ніби проводжала пілотів.

- Думаю тут уже нікого нема. Треба вертатися додому,- сказав Джейк.

- Так, думаю, що так. Летімо додому, курс нуль шість два. Там нас чекають гаряча кава і такі ж гарячі дівчата!

Ми почали сміятися, аж тут я помітив дим над хвилями. Придивившись уважніше, я побачив силует двомоторного літака, який сунувся в сторону ворога.

- Мессер! - крикнув я, - азимут сто тридцять два!

- За мною! - крикнув Робінсон.

Мабуть, він нас помітив, але зробити уже нічого не міг: його лівий двигун дуже сильно димів, і ледь-ледь ішов на малих обертах. Наша висота була десь пів тисячі футів над морем, а по тіні стодесятого можна було визначити, що він був на тридцять футів вище, ніж хвилі протоки.

- Він наш, він уже нікуди не втече...- тихо сказав Робінсон. - Він твій, можеш його збити!

- Так, лейтенанте! - скрикнув я і полетів униз.

Мессер був легкою ціллю, бо він летів повільно, і не міг нормально маневрувати. Тож Джейк спокійно націлив свій приціл на ніс літака і став чекати слушної відстані. Коли номер на крилі літака можна було прочитати, "Хурікейн" відкрив вогонь із усіх його шести кулеметів. Через декілька секунд стодесятий палав і бездушно падав у воду. Поверхня була занадно близько, і Джейк різко потягнув ручку штурвала на себе. Але його старий, як він сам називав свого літака, не був пристосованим до великих швидкостей - у нього починали "задубівати" рулі висоти...

За ворожим мессером у воду впав і "Хурікейн" Його Величності...

Читати коментарі (3)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 завжди молода. 120
( написати коментар )
Артур Томський
2017-04-03 16:30:44

Імхо – текст цікавіший за попередній, уже є сюжет, хоча також схожий на уривок, котрий потребує розвитку, написано більш розкуто

Кілька речей потрапили в око

сумніваюсь, що британський офіцер назвав би німецькі війська могутніми, навіть уві сні ))

біля мальовничих скель берегу південної Англії – південний берег можна назвати горбистим і то з великою натяжкою, скелі нам поодинокі і рідкісні (практично немає), особливо в районі ла-маншу

мессер? юнкерс, хенкель, фокке-вульф – зрозуміло, а що забув там мессер? нє, я в курсі, що мессери теж літали в якості прикриття, але рідко, і то коли бомбардування відбувалося вдень, вночі ж прикриття практично не було, та й для чого. крім того – в серпні-вересні сорокового стодесятих там лишилося може з десяток, вірогідність зустрічі мінімальна. хоч я і не відкидаю таку зовсім

для чого треба було робити пікіровку на ціль яка ледве плентається?

(відповісти)
Лариса Пугачук
2017-04-05 13:44:22

легко так написано, читати приэмно, чекатиму Ваших нових оповiдей, подобаэтесь

(відповісти)
завжди молода
2017-06-29 23:53:51

Мені сподобалося, не тхне незрілістю, треба тільки постійно розвиватися.

(відповісти)
( написати коментар )