На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Східний маркер

pralev50, 06.04.2017 року



Детективна новелла. Східний маркер

Присвячуться світлій пам`яті волонтера Андрія Глущенко (Ендрю) та командира роти 80 бригади Володимира Кияна (Тайфуна)

Коротка передмова

Посилом для написання цієї детектиної новели послужили реальні події. Випереджуючи час (зараз проходить офіційне державне розслідування), я спробував, розвити сюжет по своєму розумінню, щоб перетворити цю історію на детектив. Чому саме в детектив? Тому, що мова йде про кримінал в зоні АТО.

Після вбивства мафією на Сході справжніх патріотів волонтера Андрія Глущенко і командира роти Володимира Кияна, внутрішнім ворогом - корупціонерами (в погонах і без них) перейдено Рубікон.

Не очікуючи на очищення держави від корупції, волонтери вже зараз вступили в нерівний поєдинок з мафією. Вони - такі, як ми. Вони йдуть попереду і очікують на підтримку суспільства. Тому про їх самопожертву мовчати не можна.

Історична довідка

15 листопада 2015 року штаб АТО прийняв рішення щодо створення зведених мобільних груп для боротьби з контрабандою. До їх складу ввійшли десантники, працівники митниці, СБУ, прикордонники та волонтери.

Як свідчать викладені в інтернет новини, практично на всі мобільні групи вчинялися напади. Причому стріляли не з сторони тих, хто воює проти нас. Вогонь вели перевертні в погонах, що відчули звабу крадених шалених грошей, вважаючи, що війна все сховає.

Повідомлення агентства новин

В вересні 2015 року зрадники підло вбили адресно закладеним фугасом офіцера української армії командира роти, в.о. заступника командира батальйону Володимира Кияна. Таких світлих і розумних людей ще довго буде не вистачати в Збройних Силах.

Офіцер проводив службове розслідування розстрілу невідомими мобільної групи. (Напередодні було вбито легендарного волонтера Андрія Глущенка та митника, поранено трьох десантників.)

Коментарі побратимів

На думку однодумців загиблих героїв, Володимир, як і Андрій, був ліквідований на полі бою не ворожими боєвиками, а громадянами України - що покривали контрабанду.

За спинами останніх, в свою чергу, стояли темні кардинали, організатори тіньових грошових потоків. Очевидно, що руками найнятих вбивць діє той самий спрут мафії, що за пять років перетворив Україну в найбіднішу країну Європи.

Ця подія збурила суспільну свідомість. Подібного резонансу від вбивства в історії України ще не було.

Губернатор Луганщини, сам бувший волонтер, офіційно звернувся до Президента, Міністра Оборони, Начальника Генерального Штабу, Міністра Внутрішніх Справ - відсторонити від виконання службових обов`язків до проведення розслідування всіх начальників однієї з бойових частин.

Однак насправді мозаїка цього детективу почала складатись ще до Майдану.

Компанія Л. Київ, жовтень 2013 року

Хто знає, скільки в Києві IT - компаній? В одній з них працювали два креативні хлопці, випускники місцевого політеху.

Вони іноді на дозвіллі тренували свій розум надуманою собою ж грою. Один з них відшуковував в Інтернеті статтю, котра критикувала вщент якийсь винахід. А другий знаходив фальш в цій логіці та формулював діаметрально протилежний висновок.

Якось в дощовий жовтневий вечір інженерам на очі попалася стаття про «диявольську сутність нанесення лазерних кодів». Писака, що надто вдавав з себе богомільну людину, розносив цю сучасну технологію маркування для ефективного обліку.

Хлопці одраз помітили «плюси» невидимого оком закодованого лазерного маркування. Адже цю «диявольську» технологію в руках правоохоронців повинні боятись насамперед корупцонери. Помарковане невидимо вкрадене ними «диявольське» майно автоматично стає речовим доказом. «Це ж елементарно, Ватсон!» Закінчив він свою мову відомою цитатою від Конан-Дойля.

Проте його співрозмовник, дякуючи своєму ПК, теж не залишився в накладі: «Глянь, нічого собі! Це маркування зчитують навіть зі спутника. Його нанесли на тіла десантників однієї з держав в Кувейті. Позиція всіх бійців під час бою контролювалась та координувалась. А потім по нанесеному маркуванню знайшли навіть тіло одного «двохсотого», засипаного землею на глибині одного метра!»

Герой України Володимир Киян. Доля офіцера

Володимир був тим офіцером волею Бога. Він, ризикуючи своїм життям щоденно, справді був улюбленцем побратимів, з котрими пройшов смертельні бої. Середнього зросту, з ясним відкритим поглядом, офіцера ніби зсередини наповнювала та людська щирість, що в критичній ситуації цементує, зближує. Такі особистості є каталізаторами того резонансу людських душ, що породжує фенемен фронтового братства.

Народжений в сім`ї військового, Киян з дитинства пішов стезею своїх попередників: артилерійське училище, війська, служба в Збройних Силах.

Не за кар`єрою, а за покликом душі йшов служити. Однак ця ж душа не витримала в 2011 році наруги над обкраденим, доведеним до убозтва військом, що перетворилось на генеральську годівницю. Саме це він відчув, коли повернувся з бойового відрядження в Кувейт. (Там Влада до своїх збройних сил ставилось належним чином.)

Гірке розчарування, та розуміння, що і його, і всі Збройні Сили зрадили, змусила перспективного молодого офіцера звільнитись зі Збройних Сил, маючи 12 років вислуги, без пенсії, без соціальних гарантій. Це був надто болючий крок для нього, адже спаплюжили його мрію - служити Вітчизні в справжній армії.

Коли почалась війна на Сході, Володимир сам добровільно прийшов в воєнкомат. А після двох тижнів полігонної практики він вже був у бойовій частині.

Для нього слова про те, що є така професія: захищати Батьківщину не були не посто фразою улюбленого фльму, але й суттю його життя. З 2 по 5 вересня під с. Щастя, батарея, керована ним, стала непрохідним бастіоном для ворога, перегравши в смертельній дуелі вдесятеро переважаючу артилерію ворога. Там полягла половина його батальйону, але живі чіпко втримували контроль над секторами обстрілу, втрати ж противника були жахливими.

Інтерес ФСБ та мафії

Коли закінчуються активні бої, на арену виходять майстри плаща та кинджалу.

Не зумівши зламати українські позиції силою, ФСБ-шні специ вступили в співробітництво з мафією, щоб як ржа залізо з нутра роз`їсти боєздатні частини. Корупціонери ж, в свою чергу, зосередилась на контрабанді вантажів, що проходять крізь блокпости українців.

За нелегальними вантажами тягнувся грошовий шлейф, що приставав до долонь бійців, що його кришували. Парадоксально, що це відбувалось тоді, коли їх товариші гинули, ведучи бої з ворогом. А мафія, як і до Ревролюції Гідності отримувала надприбутки від необліковуваного обороту.

Якщо фігурантом отримання хабара виявлявся офіцер, то в його розробку підключались ФСБ-шні специ. Документувались його телефонні домовленості, зустрічі, та факти передачі грошей. Людина потенційно бралася «на гачок». В результаті перед нею залишалося лише два шляхи: або піти під трибунал, або здійснювати надалі платні послуги «товаришам по бізнесу».

Москва. ФСБ. Лубянская площадь. Август 2015 года

Полковник ожидал в приемной, идя на доклад к шефу. Это была их обычная, рабочая встреча, касательно развития агентуры. На сей раз был затребован отчет о вербовке украинских военнослужащих. Работа эта для полковника была знакомой.

Опытный разведчик не опасался критик руководителя. Схемы и алгоритмы его работы годами отрабатывались в Чечне (для начала, там обычно внедрялись резиденты в высшее военное руководство и в региональную админвласть).

Здесь же, на Востоке Украины команде полковника удалось выстроить агентурную сеть, основанную на контрабанде (в основном, продовольствия). Сама вербовка велась легендировано. Разработанные ФСБ украинские офицеры даже не предполагали, что информацию с них будут скачивать в интересах противоборствующей стороны. Оболваненные обещаниями и мотивированные взятками, они ощущали себя «бизнесменами».

Разведкой РФ была произведена впечатляющая работа: изучены профессиональные качества кандидатов, по выбранным кандидатурам составлялся психологический портрет, определено по каждому кандидату мотивирующее воздействие. Высок был КПД реализации планов вербовки. Как негры на галерах, работали «наводчики» (выбирающие полезных лиц для вербовки), «вербовщики». Полковник не имел также и особых претензий и к работе «кураторов», ведущих документирование.

Экономическим основанием всей схемы было несколько «карманных» бизнесменов. Они получали сверхприбыли от контрабанды грузов, при этом подкармливая по указке ФСБ агентуру.

Коррупционная схема, питающая агентуру, была трехуровневой.

Первый уровень кормил привлеченных высших чинов, их стремились разработать до резидентов. Следующее звено - корумпированых лиц из руководящего звена воинских частей. Наиболее хлопотным делом была вербовка офицеров ротного звена. Тут вербующему можно и пулю в лоб получить. Поэтому кандидаты тщательно изучались и из них выбирались перспективные и имеющие моральные пороки.

Размышление полковника были прерваны шумом за дверью. Оттуда вышел смуглый крепкий человек среднего роста. Секретарь представила полковника шефу. Он вошел.

Останній день «Тайфуна»



Він завжди, прокинувшись, посміхався. В ньому було багато життя і любові до бойових побратимів.

Як і його загиблий під час обстрілу підлеглий - 21-річний Степан Петрівський, він якось особливо відчував рідну землю. Тільки тут, на фронті Володимир Киян зрозумів справжній, несфальшований сенс виразу «любити Батьківщину.» Тільки тут, на Сході, він зрозумів: це не пусті слова! В критичних ситуаціях це - необхідність. Це - таке джерело внутрішньої сили, що дійсно робить бійця непереможним.

Товариші його не просто поважали. Тоді, під Щастям, вони і вижили і перемогли, дякуючи не тільки особистому героїзму, але й гарячому сердцю і холодному розуму Володимира Кияна, що коректував вогонь по секторах. Його поза очі називали не інакше, як «богом війни».

Ось і зараз, коли Тайфун звернувся до побратимів, хто з ним поїде на огляд місця розстрілу мобільної групи, бажаючих було більше, ніж міг вмістити БТР.

Повернувшись у Збройні Сили, Володимир знав, що знову став їх часткою. Він бажав особисто розбудовувати Армію. Його чіпкий розум усвідомлював, з чого слід це починати. Часто Володимир повторював, почуте в Іраці прислів`я «Ішак, що простояв у тіні працювати не буде!» в контексті паркетних генералів. Старі тактики, котрі незграбно ними вповаджувались лише шкодили обороноздатності.

Багато уваги офіцер приділяв бойовій підготовці солдат. Щоб ті перемагали, щоб виживали, щоб живими повертались додому. Однак за його залізною волею і холодним розумом була прихована чутлива душа. Командир не міг себе змусити витерти в мобільному телефоні вбитих друзів, вважаючи, що цим образить їх.

Володимира останнім часом турбувало те, що деякі бойові офіцери, особливо з тих захопилися «бізнесом». Чи здогадувався він про оборотну сторону цього «промислу»? Його загибель цю думку лише підтверджує.

Того дня ніщо не передвіщало біду. В секторі не було ворожих диверсійних груп. БТР, на котрому мчав командир роти йшов по безпечній дорозі. Киян коротко інструктував бійців, стосовно задуманого пошуку характерних слідів використання бандитами боєприпасів українського виробництва.

- Вони там повинні бути! - впевнено говорив офіцер.

- Невже свої? - поцікавився хтось з бійців.

Тайфун сумно похитав головою. Він не міг говорити без доказів. Проте офіцер добре знав, що слід робити, коли знахідки будуть зроблені. Мовчати в такій справі не можна. В нього були однодумці, котрі бажали діяти.

БТР зупинився в призначеному місці. Далі бійці пішли пішки.

Нежданно зателефонував мобільний Володимира, синій Nokia з надтріснутим зліва екраном. То була суто службова розмова..

Можливо, таким чином змусивши одну конкретну людину серед усього екіпажу розмовляти по телефону, хтось визначив її для вбивць.

Не викликало сумнівів, що нелюди заздалегідь знали про приблизне місце зупинки БТР-а. Питань багато... Крім того, друзі Володимира стверджують, що командир просто не міг «попастися» на розтяжку. Він був досить кваліфікованим для цього.

Скоріше всього, останній окрик «розтяжка» (котрим Тайфун врятував життя своїм побратимам) стосувалася її імітації, а сам герой був знищений дистанційно підірваним фугасом людиною, що за ним слідкувала.

Керівництво операцією

Після вбивства Андрія Глущенка та Володимира Кияна за клопотанням голови Луганської військової адміністрації для прикриття було призначене офіційне державне розслідування, проте паралельно були поставлена задача зовсім іншому відомству.

Ім`я аналітика Головного Управління розвідки МО згадувалось найвищим керівництвом у виключних ситуаціях. От і зараз були потрібні абсолютно дієві, таємні та масштабні заходи. (Ті, хто знайомий з оперативною роботою, розуміє, що кожний з цих критеріїв принципово заперечує один другого.)

Алгоритм операції цілком склався лише після установчої таємної наради, влаштованої поза стінами головної будівлі розвідки на Рибальському острові.

Аналітик, два його зами та безпосередній керівник зібрались в приміщенні IT - компанії, що розробила вітчизняну систему лазерного маркування. Нарешті до рук правозахисників потрапив сучасний досконалий інструмент, що забезпечував документування невидимим лазерним маркуванням. з належними характеристиками (місце, час, кодовий № особи, що задокументовує).

Мітки повинні були наноситись на задіяні в контрабандних потоках транспорт, матеріальні цінності, грошові купюри. Прилади, котрими це здійснювалось були замасковані під стандартне спорядження солдатів та офіцерів.

Аналітик відчував справжню гордість за свою працю. Операція була безпрецедентно засекреченою. Йому та двом його підлеглим належало виконати ключову роль - координацію першоі в світі регіональної антикорупційної операції. Забігаючи наперед, скажемо, що в майбутньому цю операцію визнають всі світові розвідки, як класичну.

Вона була трьохетапною. Спочатку - стадія прихованого маркування:

- транспорту - на трасах до блокпостів, на потаємних контрабандних дорогах:

- товарів (вибірково) - в місцях їх завантаження, розвантаження, огляду:

- грошової готівки, приготованої для хабарів (засекречена технологія)

Другий етап: визначення корупційних та контрабандних потоків.

Третій етап: покрокове вилучення з корупційної схем спочатку вузлових, потім - суттєвих, і, нарешті, - повна ліквідація схеми.

Проведення операції «Східний маркер»

Для здійснення першого етапу в усі ланки АТО на блокпости ввели виконавці в антикорупційном операції. Специ розвідки забезпечили можливість дистанційного вибіркового маркування товарів в місцях завантаження контрабанди. Були виставлені автоматичні реєстратори на потаємних автодорогах. Всю техніку випробовали в місцях безпосереднього використання.

Документування корупційної схеми розпочалось синхронно з надходженням великої контрабандної партії. Зовнішньо робота агентів по маркуванню проходила практично непомітно, однак вельми результативно.

Марковані корупційні канали визначалися потрійно:

- в місцях проживання, роботи та служби фігурантів;

- в банках, що співпрацюють з криміналом;

- в столиці, по місцю проживання і роботи осіб -законодавцв, що «кришують» контрабанду.

Наразі по визначених каналах контрабанди нанесли вивірений удар.

Затримані «промарковані» депутати різних рівнів, посадові особи, бізнесмени-бариги, військові чини. Всі вони були на час розслідування відсторонені від виконання службових обов`язків, по кожному проведена інвентаризація майна його та повязаних з ним осіб.

Був вилучений автотранспорт, доказово задіяний в корупцйних схемах. .

Десятки осіб понесли кримінальну відповідальність, сотні - відсторонені від виконання функцій керівників без права займатись надалі такою діяльністю.

Спеціальними оперативними заходами спровокували агресивні дії неформальних військових підрозділів, за допомогою котрих корумповані командири боролися з мобільними групами. Перевертнів оточували та виставляли ультиматум: полон, або знищення. Бій з одним з таких підрозділів перевертнів в погонах виявився особливо жорстоким.

На місці загибелі бандитів однієї з кримінальних груп правоохоронці знайшли синій Nokia з надтріснутим зліва екраном.



Москва. ФСБ. Лубянская площадь. Апрель 2016 года

Полковник не припоминал столь срочного вызова шефом со времен чеченской войны. Причина была более чем серьезной: системная потеря работоспособности уже наработанной агентурной сети. Аресты и изоляция практически всех военных информаторов.

Он не был «паркетным военным чиновником». Сам выезжал на фронт. Лично давал живые мастер-классы оперативной работы своим подчиненным, координировал, организовывал. Несколько раз попадал под обстрелы.

Ему не надо было пояснять провальность текущей ситуации. Прахом пошли многие миллионы рублей финансирования, тысячи человеко/часов оперативной работы. По всем канонам, столь мощный ход контрразведки противника возможен лишь в одном случае. При «двойной игре» ведущего оперспеца самого федерального разведывательного агентства. Ведь только он владеет полной информацией об агентуре. В голове возникла мысль:

- Ну зачем, зачем, я столько взял на себя? Захотелось ощутить на плечах генеральские звезды?!

Он постучал в дверь. Услышав приглашение, вошел. В кабинете шефа находился лысый крепкий человек с цепким взглядом, одетый в идеально подогнанный стального цвета костюм. Холодно ответив на приветствие начальник каким-то чужим голосом затребовал от полковника отчет о военной агентуре.

В горле стоял ком. Полковник буквально заставлял себя докладывать. О беспрецедентном провале, об арестах, по памяти перечисляя псевдонимы арестованных агентов.

В голове разведчика звучала мысль: «Почему это произошло именно со мной? Почему так трудно неблатным дается карьера? Почему бездельники получают «генералов», а мне для этого приходится постоянно «идти сквозь стену». Своим безошибочным чутьем он яственно ощутил отлучение от разведки. Но каким оно реально будет?»

Полковник знал непререкаемые Правила Разведки: ненадежное звено, обладающее избыточной информированностью должно быть ликвидировано. Как это произойдет? Он не знал. Но это уже было не важно. Они не успеют...

Когда он закончил, в кабинете повисла неловкая тишина. Полковник понял: доклад был простой формальностью. Руководство уже было в курсе всего. Возможно даже, этот «стальной» и рассказал.

Паузу прервал шеф.

- Вы, конечно же сами понимаете, что при таких обстоятельствах на время расследования мы вынуждены отстранить Вас от выполнения обязанностей.

Шеф кивнул «стальному».

- Товарищ полковник, Ваши обязанности временно будет выполнять Максим Григорьевич.

Мужчины пожали друг другу руки. Полковник все понял.

- Я подготовлю документы и буду ждать Максима Григорьевича в своем кабинете через полчаса. Разрешите идти?

Он пошел в свой кабинет. Откинувшись на спинку кресла, полковник закрыл глаза и несколько минут оставался неподвижным. Перед глазами пронеслось все: курсантские годы, академия, командировки... Холостяцкая волчья жизнь, отсутствие семьи...

Мысли исчезли. Руки автоматически открыли сейф, вытащили ПМ, присоединили обойму, передернули затвор...

Вбежавшие в кабинет шефа починенные увидели на его столе залитый кровью лист А4 с росчерком авторучки по диагонали «Будущего не будет!»

Епілог

На жаль, операція «Східний маркер» існує поки що лише в даній новелі. Мафія на Сході ще отримує від контрабанди свої 33 срібняки. Вчорашні високопоставлені бариги та куплені ними військові чини виявили своє справжнє обличчя, перетворившись на вбивць. ФСБ, як чорні ворони, записують в свої списки нових іуд.

Наша Влада нарешті відреагувала на це, та проводить розслідування.

Однак зрадники вже відчули опонента: це - волонтери, котрих без перебільшень можна назвати зараз совістю України. Пройшло очищення свідомості частини суспільства кров`ю, пролитою за Вітчизну. Волонтери не шкодуючи життя, пішли в мобільні групи. Іх повністю підтримує некорумпована, краща частина війська. Ці мужні люди чекають на додатковий захист Закону, на коректне законодавче визначення контрабанди, на ухвалення дієвих санкцій: вилучення автомобілів.

Згадаймо слова вбитого зрадниками Володимира Кияна: «Вперше за сто років для України з`явився шанс: стати справді незалежною.»

Не впустімо його!

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 103
( написати коментар )