На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Надія

Михайло, 09.04.2017 року



Вона чекала на нього,

Листя стелились під ноги,

Довгі марудні хвилини

Били в зсутулену спину...

Де ти? Ну скільки чекати?

Скільки по парку блукати?

Те що прийдеш, що кохаєш!..

Ти ж обіцяв... Пам’ятаєш?

Де ти? Вже осінь настала!

Весну і літо чекала!

Я вже втомилась молитись.

ТИ ОБІЦЯВ МЕНІ ЖИТИ!!!

Звістки від тебе немає,

Номер не відповідає.

Безвісти зник, то не вбитий!

ТИ ОБІЦЯВ МЕНІ ЖИТИ!!!

Дзвоник розтяв в’язку тишу,

В трубку там хтось важко дише.

- Хто це? Скажіть но негайно!

- Мила, це я...Все нормально....

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 87
( написати коментар )