На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Краса ( Із Давіда Самойлова)

Kрабаt, 18.04.2017 року



Вона, як скрипка в прихистку плеча.

ЇЇ я притискаю що є сили,

Ті відзвуки її в мені звучать,

Й волосся у сум’ятті закипіло,

Як музика зніміла.

Вона, як скрипка, в прихистку плеча.

Що знає скрипка про співочі вміння?

Що знаю я? Що про вогонь свіча?

І сам Господь - що знає про творіння?

Найвищий дар себе не впізнає,

Краса значніша від обдарування -

Вона прийде без зайвого старання

Дарунком долі, бо такою є.

Вона, як скрипка, в прихистку плеча

Складний для слуху смисл її гармоній,

Та зрозумілий всім. Щемкий для всіх.

Для неї перший-ліпший - не сторонній,

Буденне осторонь відклавши все своє,

Ми слухаємо, так, немов незрячі,

Протяжні і повільні співоплачі,

І впізнаємо вище поміж значень,

Яке саме себе не впізнає

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Лариса Пугачук , Окайда , Гаврилишин Наталія , Наталка Янушевич. 86
( написати коментар )
Окайда
2017-04-19 13:54:00

Слів нема...Краса!)

(відповісти)
( написати коментар )