На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Подвиг Гоголя

pralev50, 20.04.2017 року



На початку XIX століття Миколу Гоголя вважали другим за популярністю письменником царської Росії. Найбільше тоді читали Олександра Пушкіна.

Варто віддати належне Миколі Васильовичу Гоголю – він один із тих, хто зробив найбільше для взаєморозуміння двох народів. Саме цей його доробок нині руйнують сучасні імперські варвари та вітчизняні корупціонери…

Однак у цій статті йтиметься про інше. Річ у тому, що по крові Микола Гоголь належав до звитяжного козацького роду. І ця обставина досить яскраво проявилась у його повісті «Тарас Бульба».

Її вивчають у російських школах, за нею знімають фільми російські режисери… Чи це не парадокс? Невже Гоголю вдалося забити памороки не лише цензорам царя Миколи І?

Після прочитання повісті «Тарас Бульба» у допитливого читача виникає багато питань. По-перше, запитання виникає у літературознавців: «Чи правильно, виходячи з композиції твору, автором названо його жанр?» Фахівцями помічено, що в ньому досконало витримано структуру класичного лицарського роману…

По-друге, виникають питання історичного характеру, адже слух обізнаних істориків «ріже» слово «русский» у повісті. Не міг Тарас Бульба говорити «русские люди» ні про козаків Запорізької Січі, ні про себе і своїх синів: Остапа та Андрія. Бо йдеться про Правобережну Україну, котрою довелось у ті буремні часи правити предку автора повісті – гетьману Остапу Гоголю. Як про неї написано у Всесвітній історії? Наведемо цитату: «Правобережна Україна переживала такі різкі зміни, такі страшні катастрофи, переходила з польських рук до московських, із московських – до турецьких, пустіла й заселялась, вмирала й оживала, стогнала під екзекуціями та знову відроджувалася при першому ж подиху свободи, невмируща, як саме життя!».

Чи могли козаки говорити, що вони «русские люди», одночасно здійснюючи збройний опір Московії? Адже тоді ще не було поняття «руських людей», тобто вони називалися по-іншому. Доведемо це твердження словами визначного російського історика кінця XIX століття, професора Соловйова. Описуючи більш пізню подію – місію посла Українцева в Константинополі в 1699 році ¬– через 150 років після подій, про які йдеться у повісті Гоголя, він називає Петра I царем Московським. Тільки при ньому Московія припинила платити данину Кримському ханству!

Тільки цьому цареві вдалося стати першим імператором всеросійським після приєднання північних земель та частини земель України. Тому Олександр Пушкін у своїй поемі «Полтава» написав уже: «… русский колет, рубит, режет». Але ж події, описані в повісті «Тарас Бульба», відбувалися за два століття до цього! Чи міг цього не знати Микола Гоголь, нащадок гетьмана Правобережної України Остапа Гоголя? Навряд.

Чи міг він опублікувати героїчний роман під час страшенної антидекабристської реакції Миколи І? Питання, звичайно,риторичне… Те, що здійснив Микола Васильович, видавши «Тараса Бульбу», нагадувало подвиг.

По-перше, його освічені сучасники відразу здогадалися, про кого повість. «Як?», – запитаєте ви. Спробуйте проаналізувати прізвище «Бульба»: шість літер, дві дзвінкі приголосні, буква «л» із м'яким знаком. Та сама конфігурація, що й у прізвищі автора повісті! А підказка у вигляді імені сина Тараса – Остапа – взагалі надає вичерпну відповідь.

По-друге (і це головне!), Гоголю вдалося нарешті пробити інформаційну блокаду навколо історії Запорізької Січі, вибудувану не ким іншим, як самою царицею Катериною II. За це письменник заслуговує на шану. Наведемо цитату з Маніфесту 1775 року, виданого Катериною ІІ, про знищення Запорізької Січі: «Сечь Запорожская уничтожена полностью и навсегда. И даже само название «запорожские козаки» никогда не стоит употреблять в будущем». На що Микола Гоголь знайшов гідну відповідь мовою високого мистецтва. Його розповідь про будні Остапа, Андрія, Тараса на Січі була підкріплена попереднім глибоким вивченням історії запорізького козацтва.

Читач розуміє, що мужність Тараса Бульби – не безоглядне вірнопідданство Єрмака, який здійснює агресію в інтересах Івана Грозного. Старий козак виступає і організатором, і членом самодостатнього й саморегульованого козацького братства. Не антипольського, як стверджують при вивченні твору в російських школах, а просто козацького, мета якого – свобода. Тяжко це зрозуміти жителям імперії. Адже свій шанс вони втратили, коли головорізи Івана Грозного знищили вщент ополчення Великого Новгорода.

Менталітет вірнопідданих… Його не було ні у Тараса Бульби, ні в Остапа Гоголя – гетьмана, лицаря, який втратив у бою сина і підписав для збереження «вольностей козацьких» Корсунський мирний договір із Швецією (а не з Московією). Чи міг він говорити про «дружбу руських людей»? Гоголь писав про козацьку дружбу, святу для свого пращура, але ж повість писалась у часи реакції проти декабристів, часи попрання свободи. Можливо тому він і був змушений внести правки в текст…

Гоголь був дійсно останнім романтиком Запорізької Січі. Більше того, в плани митця входило створення шеститомної історії Січі Запорізької. Матеріал був… Вийшла навіть стаття–анонс, у якій Гоголь писав: «...козаки здійснили диво – перетворили мирне слов'янське покоління на войовничий народ, і цей народ став унікальним явищем в європейській історії. Здавалось, існування цього народу буде вічним...». Проте він не написав цю працю. Причини невідомі. Можливо, що такий гучний її анонс комусь із цензорів принципово не сподобався…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt. 163
( написати коментар )