На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Зелена маринарка

Kрабаt, 14.05.2017 року



У зеленій маринарці

Свисне Літо за порогом

У сорочці із мусліну,

У штанцях із перкалів.

Доторкнеться тихим сміхом,

Ніби зовсім ненароком,

І покличе за собою

В ніжне марево лугів.

Вийду я назустріч Літу,

І скажу:

- Забаро-Літо!

Скільки мав би ще чекати

Я тебе з полону снів?

Де тебе носило вітром?!...

Тільки знаєш, миле Літо,

Може я тобі й не пара,

Все ж люблю тебе Забару…

Хоч би того й не хотів.

Безтурботно-босонога

Промовчить Руда Небога,

І розсіє зпоміж неба

Незбагненний водограй.

Потім тихо запитає:

- Ти ідеш ?...

Я поспішаю…

Чи тебе просити треба?

Що то значить "...я не пара"?

Нетерплячий Почекай!

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Окайда , Гаврилишин Наталія , Ігор Стожар , Viktoria. 178
( написати коментар )