На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Невчасне свiтло

Шон Маклех, 21.05.2017 року



«Невчасне й недоречне глоду світло

Горить зимою в у колючих хащах…»

(Шеймас Гіні)

Наші нетрі колючі, а світло невчасне,

Коли над затоками тихої радості

гусне імла,

Ми такі недоречні, ми такі несучасні

Капітани зелених вітрил

Шхуни старої «Життя».

Наш вінок – то не плетиво

Листя зеленого дубу,

І не з квітів весняних

Його нам Плеяди плели:

Трохи глоду – колючого древа друїдів

Нам на чоло – за труди.

І куди нас носило

Вітрами ірландського моря,

І для чого блукальцями

Човен вели у пітьмі?

Це чорнило ночей

І безодня озер Голуей:

Цим чорнилом пишу

Я на квітах зимового глоду

Одкровення невчасне своє,

І як завше лечу

В снах пташиних своїх

За сліпий виднокрай,

Над болотами Ольстеру,

Над зруйнованим замком О’Нілів,

Все туди,

Де смерть нам борги віддає.

Нам даровано кожного дива по три:

Три листки конюшини,

Три стебла очерету,

Три чорних вівці,

І три краплі у келих

Прадавнього трунку,

Пий, земляче, бо кулі так само

На тебе залишено три.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
5 Глід , Kрабаt , Гаврилишин Наталія , Борис Смиковський , тиха вода. 109
( написати коментар )