На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Кроки ледi Iзабель

Шон Маклех, 29.05.2017 року



«O heart the winds have shaken, the unappeasable host

Is comelier than candles at Mother Mary's feet.»

(William Butler Yeats)

У 1992 році я черговий раз відвідав Ольстер. Побував і в графстві Антрім. Був я в тих краях по свої справах, але заодно відвідав і подивився кілька старовинних замків, зокрема, я відвідав замок Баллігаллі. Нині це готель, популярний серед туристів, але замок має свою моторошну історію. І то не одну. У замку є привиди (мало не написав «живуть привиди», але чи можна до привидів застосовувати таке слово? Адже це існування після смерті, зовсім в іншій іпостасі…) Зокрема, в замку живе привид леді Ізабель Шоу. Цей привид має звичку стукати в двері кімнат, а потім зникати. Колись давно леді Ізабель Шоу її чоловік закрив в башті замку і морив там її голодом. Вона покінчила життя самогубством, викинувшись з вікна башти. З того часу її привид блукає замком. Ще один зловісний привид - леді Ніксон. Вона теж жила в цьому замку, але вже в ХІХ столітті і померла там же. Інколи вона блукає замком і чути шарудіння її шовкового плаття. У замку Баллігаллі є окрема кімната, яку часто відвідують привиди – її так і називають – кімната привидів, вона розташована в маленькій башті в кутку замку. Ця кімната не використовується як номер готелю, щоб зайвий раз не лякати відвідувачів. У 2003 році менеджер готелю Ольга Генрі сказала, провівши якийсь час в готелі: «Я раніше дуже скептично ставилась до всього надприродного і до привидів тим паче. Але чим більше я перебуваю тут, тим більше я думаю, що безумовно є щось у цьому замку…» За словами Ольги Генрі, один гість зупинився в одній з кімнат в башті біля «Кімнати привидів» і серед ночі прокинувся, бо його плеча торкнулась рука дитини. Потім він почув, як дитина бігала по кімнаті і сміялася, але в кімнаті крім нього нікого не було. Він з переляку вибіг у вестибюль і боляче вдарився. У грудні 2003 року Ольга Генрі створила «Кімнату-в’язницю» в башті, господарі готелю очікували гостей, що замовили столик. Накрили стіл. Ольга Генрі замкнула кімнату, а потім, коли знову відчинила кімнату побачила, що серветки розгорнуті, навколо столу розкидані недоїдки. Цей замок ховає ще багато моторошних таємниць… Коли я ночував у цьому замку - я був самотнім відвідувачем. Більше туристів не було. Але по замку цілу ніч хтось ходив - було чутно кроки і шарудіння шовкового плаття...

Кроки у темряві:

Леді білого шовку,

Леді темних ночей одкровень,

Леді епохи шовкової

І кораблів вітроплинних,

Господиня старого замку.

Мій келих наповнений віскі –

Терпким і старим як ці стіни:

Повиті гілками-руками

Чіпкого плюща-повзуна.

Колись в самотній кімнаті:

Холодній як камінь-свідок

На березі моря сумного

Я слухав стогін вітру –

Свого старого друга

Такого ж філософа вічності

Як всі ми – старі ірландці.

Нині в порожньому замку

У мене цікаві гості

Для бесіди-одкровення

Довгої як зима:

Наша дощава і мокра.

Сьогодні в мою кімнату

Тиху, як межичасся

Завітали дві леді незримі

З шурхотом плаття шовкового:

Леді! Ви тут господині:

Сідайте в м’які крісельця,

Будемо слухати стукіт годинника,

Гомоніти про вічність…

Примітка: На світлині замок Баллігаллі.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Перші дні листопада , Неля Кінзерська. 126
( написати коментар )