На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

З-підкрила (якби птахом я був з крільми)

Kрабаt, 06.06.2017 року



З-під крила (якби птахом я був з крільми),

Щоб залишився ти – я шматочок себе відтяв.

Там і досі лишився заледве помітний шрам -

Він зі мною тепер до останнього дня життя.

…Ти так плакав, аж поки тебе я не взяв до рук.

А як взяв, то відразу тихенько тобі шепнув:

«Ти не плач, чуєш, хлопчику мій, не плач…

Ти тепер не один, я з тобою»…- і ти заснув.

…Так лякався води - той найперший дитячий страх,

«Ти не бійся, мій хлопчику» - вперше сказав тоді,-

«І повір, що вода - не найгірше що є в світах»-

Ти за мною пішов – хоч на груди, все ж у воді.

…Якщо та відвернеться, що в душу твою ввійшла,

Тихим помахом крил полетить у далекий край,

Нагадаю я шрам у підкриллі свого крила:

«Не журися, мій хлопчику. Долю Свою шукай»

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Окайда. 16
( написати коментар )