На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Закінчення

Помаранчева дівчинка, 15.06.2017 року



І от я стою над прірвою.

Бачиш, Господи, зовсім обшарпаний і крихкий,

І шкірюся скривлено кожного разу коли роблю новий вдих.

Ця жінка житиме стільки ж, скільки про неї мої рядки.

- Я знову читала Веди - говорить.

Ну що ж, тоді знову веди.

Й вона повела.

Не вивела, тільки завела на саме дно.

Коли я питав, чи на довго - вона посміхалася:

- До пори,

Коли я питав про минуле - ковтала слова:

- Це було давно.

Тоді я стукав об стіл кулаком й наказував:

- Говори.

Й вона говорила.

Про всіх загалом і про кожного зокрема,

Про свої картини, перше кохання, євангеліє Луки,

Казала, що любить свободу, а всі її спогади - це тюрма,

На дні набагато легше, бо тут кожен обраний шлях - легкий.

І нащо ж ти дав її, Господи, таку зосереджену до глибин?

До неї ж був статним, цілісним - а після неї одна стерня.

Сказав на прощання:

Не хочеш зі мною - то краще візьми і вбий,

Щоб я не шукав десь твої сліди як згорене цуценя.

.

І от я стою над прірвою.

Човен мій тріснутий і старий.

В моїх легенях вода, від всіх її штормів і повноводь.

Коли вона йшла - запитала чи буду жити, сказав:

- До пори.

Якщо цих жінок так важко любити - то краще з ними не зводь.

Тепер поможи мені, Господи, в моїй невиправданій біді -

Бо вітер в обличчя палючий, а земля під ногами гливка.

Падати зовсім не страшно, я вже бував у тутешній воді.

Я знаю, вона десь поруч. Штовхнула її рука.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
6 тиха вода , Лариса Пугачук , Mr. Grey , Артур Томський , Глід , Ірина Парамбуль. 120
( написати коментар )
Лариса Пугачук
2017-06-26 13:54:22

сильно

"І нащо ж ти дав її, Господи, таку зосереджену до глибин?" 

бувають же спiвпадення...

(відповісти)
( написати коментар )