На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Годинникове, знову

Надія Пішаківська, 15.06.2017 року



і ти замикаєш кола

а що іще зостається

зустрінемось на 12

в іржавому циферблаті

який мені заміняє -

а чи заступає просто

дірку на місці серця

ілюзією відплати

можна ходити в гості

чи розкидати брості

різко або спроквола

зараз або ніколи

я коливаю повітря

я тобі не повірю

схожі на тебе не сняться

таких взагалі не буває

Читати коментарі (9)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Mr. Grey , Гаврилишин Наталія , Микола Нечета. 62
( написати коментар )
L. Прєкрасний
2017-06-16 14:53:03

брості -- це ж бруньки (?) А то їх узагалі жбурляє? і навіщо?

(відповісти)
L. Прєкрасний
2017-06-17 01:28:04

*хто

(відповісти)
Mr. Grey
2017-06-20 11:11:01

а що, бруньками не можна жбурлятись? )

(відповісти)
L. Прєкрасний
2017-06-20 11:51:11

очевидно, можна, раз автор каже.

але питання стояло по-іншому: кому і для чого це потрібно робити?

(відповісти)
Mr. Grey
2017-06-21 15:53:43

це просто вбивство часу, якого нема куди подіти, судячи з наступних рядків

(відповісти)
L. Прєкрасний
2017-06-21 16:05:46

а може, тут малося на увазі викидати брості назовні із себе (ну, порівняння з деревом, яке навесні викидає бруньки та молоді листочки).

але бентежить слово "жбурляти" -- воно, наскільки я розумію, вказує на те, що об'єкт долає певну відстань після кидання.

(відповісти)
Надія Пішаківська
2017-06-22 05:25:36

пробачте, що не реагувала, дякую за таку увагу. дійсно, щось не догледіла, полагодила трохи. хоча визнаю, цей текст - суцільна емоція, позбавлена літературної вартості.

(відповісти)
Mr. Grey
2017-06-22 10:11:12

тексти якраз і люблять писатися у час емоційного сплеску

 

(відповісти)
Микола Нечета
2017-06-24 00:04:13

так + лише за емоційність і майстерність. а воно не моє. ось надибав на пейсбуці віршика, лаконічно, настроєво:

Я -- плакуча верба.
Нічия.
Ніч
І я.
Тільки вітер шепоче:
--- Моя..
--- Ніч ?
Чи я ?
Темнотиша дрімає
німа...
Вітер нічку в обіймах
трима.
Лиш плакуча верба
нічия.
І...
я.
Т.Чупак    оце ніби хокку

(відповісти)
( написати коментар )