На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Вітрила втечі

Шон Маклех, 15.06.2017 року



«Покинули міста базар і засмічене торжище...»

(Богдан-Ігор Антонич)

Любас мандрагори – розстріляний капітан

Кермує свою каравелу незриму

На окцидент гірко-солоного обрію.

Вітер грає пісню незнаних земель

На окарині з чорними знаками,

Що лежала в землі проклятого пагорба треби

Три тисячі літ.

Покинули місто-торжище,

Де горожани-опудала

Мурують склепи-будинки

Та в’язниці-ратуші.

Покинули площі щурів

І вулиці-крутища кам’яних ущелин,

Де храми плутають з буцегарнями,

А притулок з катівнею (теж кам’яною).

Покинули кам’яний лабіринт-безвихідь,

Де маляри вулиць фарбують

У скляних і прозорих шильдах

Циноброю нудні манекени:

Вони так людей нагадують –

Теж люблять таляри і тріолети (інколи),

Теж ховаються за паравани

Вершити свої глупства і співати пеани.

Нехай каравела більше нагадує тратву,

А керманич бокораша нетутешнього.

Анабазис нашої втечі – в далечінь замріяну:

Буревій vox exercitum співає октостих-ритурнель.

Вітрило. Сіре, пошарпане – негодою, часом.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 110
( написати коментар )