На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

По лезу

Шон Маклех, 01.07.2017 року



«Будь-яка плоть пісок є

І мирська вся слава,

І її вся гидота солодка.

Возлюби шлях вузький, втікай

Від загалу звичаїв...»

(Григорій Сковорода)

Стежка вузька, наче лезо –

Крізь ліс темний, як сама смерть.

Одягніть годинники

На лапу кожному зайцю,

На кігті кожному вовкулаку,

На вуха кожному песиголовцю.

Бо чим же тоді хронотоп міряти?

Не ножами ж посмугованими

(Булату дамаського візерунок).

Веду свою плоть

Стежкою вузькою, як лезо

Бритви, якою голять череп

Мисливців за вурдалаками.

Веду свою плоть

Неслухняну, як човен рибалки,

Що ловить морських окунів –

Черлених та колючих, наче слова єретиків

Століття-потворки Розколу Великого.

Петрарка – ти теж соняшник,

Геліофіт каштелянів.

Кому за мури – ховатися,

А кому лезо: йди,

А може й тікати:

Знаю кому й навіщо:

Та не скажу – не сподівайтеся,

Не заспіваю про це навіть пісеньку,

Що на кладовищі хлопчик сліпий

Мугикав собі й катеринці потрощеній.

Хтось йому до капелюха

Монету кинув –

Таки.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 95
( написати коментар )