На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотар-безхатько

Шон Маклех, 01.07.2017 року



«Чимало бардів марно золотить

Часів занепад!...»

(Джон Кітс)

Сонце монахом-схимником

Тиняється над іржавими дахами

(Кольору Марса – тільки темніші)

Міста пророків Судного Дня.

Хмари сірістю мурів середньовіччя

Шиють рясу чи то хітон

Цьому писарю чи то центуріону

Наших дощавих літописів

Червня.

А я теж золотар:

а ви як думали?

Час іржавий

позолотою крию-вкриваю

Дахи жерстяні

кам’яниць-склепів

На вулиці без сезону,

Де немає жодного дерева,

Де навіть жебрак-клошар

Замість солідів Веспасіана

Збирає в дірявий капелюх п’ятниць

Золоті промені Сонця:

Бо той монах теж золотар –

Томазо. Отой – Кампанелла.

Він золотив ренесанс хворий

Фальшивими монетами Міста Сонця,

Отрутою днів прийдешніх – навіщо?

А ми іржу фарбуємо:

Словами захмарними.

Іржу сього світу залізного

Доби старих цвяхів і нових ножів

Цієї епохи занепаду,

Цієї Країни Мертвих

(Барди ж бо)

(Трубадури, начебто)

(Співаки пісень темряви)

(А ви думали – мовчання)

Тільки не кажіть, що то надаремно.

Все.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 89
( написати коментар )