Провесіннє
Вірлена, 25.03.2007 року
І вийшла я в небо – висОко,
Весни до болю упилась,
І кров моя березовим соком
У жилах березових лилась.
А весни небесні линуть, линуть – ждуть,
Витягують душу на журавлине крило-плече,
У венах у мене гаряча солона ртуть
Пече.
І встану я рано озонової пори,
Щоб жити до вічності, дихати до нестями,
Під шаром сухої потрісканої кори
На серцевині леліяти нові шрами.
І встану я, кану я - каменем, листом, сном,
Хвилиною вічності, вічністю скороплину,
Під акварельним натягнутим полотном
Падаю. Підіймаюся. Лину.
| Рейтинг | Оцінили |
|---|---|
| 1 | Юрій Пустельний, Катруськін Лукум, polishuchka. |
2007-03-27 20:31:16
промовисто, гарно...