На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Лiтопис синього неба

Шон Маклех, 04.07.2017 року



«Чому ми не білі птахи

над пінними брижами моря?

Ще метеор не згас,

а нас вже полонить туга...»

(Вільям Батлер Єйтс)

Джеральду ФітцДжеральду – Ґеройду Ярла Мору, VIII графу Кілдер, некоронованому королю Ірландії. Щиро.

А я вписую літери хмар

У літопис синього неба,

Пишу про лордів гонору,

Про графів торфовища гиблого

(Гибій, писарю, гибій!),

Про горобців замку зруйнованого

(Цвірінькайте, вам то що...)

А я пишу пером крука –

Того самого, що Каханна Фіах,

Занурюючи в чорнильницю

Ірландського моря:

Тому й слова мої прозорі,

По синьому писані,

Ніхто їх не прочитає

Крім птахів легких як вітер,

І то лише лебедів – тих самих –

Золотим ланцюжком поневолених,

Яких шукав Мак Лір, але марно,

Бо все в наших літописах

Намарне,

Навіть якщо вони писані

Не на синьому небі,

А на шкірі корові білої.

А Сонце червонобоке, як і раніше, падає

У прозорість гіркосолону –

До лускатих срібляників –

Холоднокровних мовчальників,

А день, як завше, гасне –

Кельтські бо сутінки,

А бруківка з наших надгробків мощена,

А крім руїн нічого й класти до торби Часу –

Старця сивобородого

(Йому в торбу, а Землі в скриню),

Добре хоч вона не прозора,

Як би то нам по кістках ходилося-стукалося

Чи то танцювалося...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
3 Окайда , Арфіст , Ольга Білицька. 90
( написати коментар )