На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

кадук

Ем Скитаній, 12.07.2017 року



весь огорнутий в плюс

біс гримасочки творить,

тонкий смикає вус

та розгортує воргу.

землю костуром б"є -

розколов її навпіл!

і на костурі п"є,

сидючи мов на лаві.

ноги звісив в пітьму,

головою в безодню

і термосить суму,

сміючись у безсонні.

і термосить суму,

через шію що звисла,

ронить сліз каламуть

в реготанні зі свистом.

і кидається вниз

не зірками - камінням

в з муті створений із,

світ будуючи тлінний.

духом дув у дуду,

танцював з вихилясом

та тулив до ладу

какофонію пляском.

те тулив до ладу,

що не входило в розум,

кинув пляшку пусту,

ремигнувся у простір.

розлетілося скло -

де багатсько, де мало -

там де падало злом,

миттю клом уростало.

розсварились світи,

остюки стали люди -

той тепер та не тий,

розбрат, війни усюди.

той тепер та не тий -

скрізь палають підпали.

тільки вихором штип

на спустошену пам"ять.

і не стало світань,

світ людей став нечийний.

поміж люди постав,

котрий мовить очима.

котрий кидає куб -

там не вгадана міта

і роковано згуб

і людині, і світу...

і кружляють сичі

над майданом, де гоци

під бряжчання грачів,

що в нірвані на коці.

1 - 08 - 2012р.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt. 43
( написати коментар )