На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Краплі дощу на хижу відлюдника

Артур Сіренко, 12.07.2017 року



«...О, в лісі голоси, о, в морі крик нічний!

Все безпричинно й дивно в круговерті цій...»

(Поль Верлен)

Сонце вдягає штани апостола жовтої віри,

Взуває чоботи діряві захмарного Лютера.

А квіти на цій галявині-ораторії нотами:

Кожна часткою пісні про чорноголового птаха,

А на дах хижі відлюдника краплі дощу –

Струнами гітари іспанської,

босоногими танцюристами

Острова карибських елегій:

струни

дощу.

А ви думали, що то слова чужої пісні

Лісового заброди-привида чи то волохатого.

Ні. Це нитки тканини мокрого неба –

Пошию з них собі одяг

Для тіла свого гарячого. Тіла втечі

Від пилу міст і слідів нафтоїдів:

Банькуватих гумолапів склолобих.

Втеча. До дому стелі зеленоколючої:

Стін лускатих смолою плямованих.

Втеча. Куди і навіщо? Куди....

Куди тікай, не тікай – День заграє тобі на гітарі

Фламенко липневої зливи,

Нагадає тобі про Іспанію,

З якої тікай – не тікай,

Танцюй – не танцюй,

Стріляй – не стріляй,

Літо. І жмуток трави.

І Сонця колесо – туди закотися,

Куди коні блукають щовечора –

Коні зоряні.

І Сонця колесо – таки крутися,

Нагадає тобі про вічність

І про скрипку без струн

Нічного метелика нічийого

Й сірого – наче ти – відлюднику...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 24
( написати коментар )