На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Чорні птахи торішніх снів

Артур Сіренко, 12.07.2017 року



«Зелена отрута заграви, та я вип’ю цей трунок

Я пройду крізь ворота, де роки стали тліном...»

(Федеріко Ґарсія Лорка)

Чорні птахи торішніх снів

Дзьобають тіні мертвого Місяця.

Небо! Я не бачу тебе, лише

Ковтаю липке туману морозиво

Якогось не нашого, якогось чужого:

Туману Гіпербореї.

Але вже не блаженої - злої.

А в снах Андалусія-туга

Таки не сучасна, але жарка й опалена

І не тільки Сонцем - блукальцем байдужим,

Таки Андалусія - та, обірвана пісня

Війни горожанської.

Гай, гай, Федеріко!

Чорні кулі навпіл з тобою

Поділимо. Бо вони маслинами

В долю нашу виснуть,

Бо у снах моїх ті самі постріли,

Бо колючки нетреби такі самі гострі

Як на землі де лишилося

Тільки й кольору, що жовтого.

І ні краплі дощу живодайного,

Тільки трунок. Навіть з неба.

Гай, гай, Федеріко!

Що тобі Франсіско,

Що мені Вальдемар

Тим самим Торквемадою.

І тіні ті самі - зловісні,

А доля так само - не жити:

Тут під деревами:

Чи тобі мигдалевими,

Чи мені під липами -

Чорні маслини на двох

І обірвана пісня

Андалусії-туги -

Землі вандалів...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Ольга Білицька. 64
( написати коментар )