На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Блакитноокий Вихрик

Світлана Князєва, 14.07.2017 року





Кінець весни у Чудовому саду був сповнений випробувань: то спека нестерпна, то несподіваний холод, то ураганний вітер, то раптом вночі вдарив мороз і молоді пагінці з ледь помітними пуп’янками троянд почорніли і опустили голівки, ніби прощаючись із життям. Королева фей була у відчаї, дивлячись на помираючі рослини, а тут ще й Ельфійки в сльозах закрутилися над нею із скаргами на пошкоджені зав'язі фруктових дерев, ягід і овочів.

-Що ж робити? Рослини в саду страждають, ще один такий холод і втрати в саду будуть фатальними!

Королева фей вимушена була звернутися до Короля Вітрів :

-Захисти наш сад!

-Послуга за послугу! - відказав він : - Я залишу у вашому Чудовому саду зародок вітру, а ви доглянете за ним, опікуватиметися його вихованням.

-Гаразд, - погодилася Королева фей : - Тільки нехай у нашому саду завжди буде гарна погода!

Ось так і з'явився в Чудовому саду блакитноокий Вихрик. Король Вітрів дбайливо опустив його в середину розкішного куща жасмину, де феї сплели для немовляти мереживну колиску із промінчиків сонця та місяця. Вихрик був дуже привабливим: величезні блакитні очі, сяючі і вдень і вночі, прозоре невагоме тільце з повітря й перламутрове волосся, що переливалося усіма барвами веселки, на голові. Усе життя в Дивовижному саду відтепер зосередилося навкруги Вихрика. Він був непосидючим пустуном. Усі тільки про нього і говорили, адже дитина, зазвичай, завжди є центром уваги й турботи. У першу ж ніч Вихрику, напевно, приснився поганий сон, він раптом вилетів із своєї колиски і зі свистом став перекидатися в кущах троянд, закручуючи і сплутуючи їхні гілочки між собою. Троянди розбудили фей і ельфів і ті до ранку ловили і заспокоювали Вихрика при світлі світлячків. Увесь день поспіль феї розплутували колючі гілки троянд.

-.Чергуватимемо біля нього і вдень і вночі, щоб Вихрик постійно відчував нашу увагу і любов! - наказала Королева фей.

Але і без наказу Королеви, феї обожнювали це чарівне немовля. Коли Вихрик дивився на фей своїми блакитними очима, ті тремтіли від захвату й розчулення. А він умів посміхатися лише очима. І тоді від його сміху над садом мжичив сонячний дощик і з'являлися круглі міні-веселки в різних куточках Чудового саду. Вихрик, був великим пустуном. Особливо діставалося від нього Ельфійкам:

- Зриває головні убори і заглядає під спідниці!

- Павутиння рветься, бо Вихрик задуває до нього пелюстки квітів! - сичали павуки.

- Він наше волосся прив'язує до латаття і лілій! - бурчали русалки.

- Непосильною працею зібраний нами квітковий пилок видуває з відерець! - голосили бджоли.

Королеві фей доводилося вислуховувати скарги і від світляків, які розліталися врізнобіч, коли Вихрик дув на них холодом, намагаючись їх загасити і від саламандр, що постійно потрапляли в пасточки, розставлені Вихриком із сплутаної трави. Окрім цього, блакитноокий пустун збивав в зграйки метеликів і пускав їх по саду строкатими хмаринками, дмухав на пташок, не даючи їм залетіти на територію Чудового саду. Рано- вранці видував фей і ельфів з їхніх домівок у квітках духмяних троянд. Дмухав і на пухких фейників під час їхнього полуденного відпочинку на пелюстках лілій і ті плюхалися напівсонні у воду. Діставалося від Вихрика і сердитим смарагдовим жукам, - він перевертав їх під час польоту догори лапками і ті відчували при цьому запаморочення й нудоту. А одного разу, не розрахувавши власної сили, Вихрик так підкинув коника, що той аж злетів високо під хмари і звідти верещав, благаючи про порятунок. І тоді феям довелося летіти йому на допомогу й рятувати бідолаху. Кульбабки надовго покинули Чудовий сад, оскільки Вихрик здув усе насіння з їхніх сивих голівок далеко за його межі. Спокій в Чудовому саду наставав лише тоді, коли Вихрик грався зі всілякими вітрячками. Ельфійки, оскільки їм дана була здатність впливати на думки людей, щоб нагадувати їм про стиглість фруктів і овочів для збору врожаю, проникали в думки Хазяйки, навіюючи їй бажання придбати флюгер або барвистий вітрячок. Усі мешканці Чудового саду могли зітхнути з полегшенням, коли Вихрик днями безперервно грався зі своїми улюбленими іграшками. Проте, як би не пустував Вихрик, усі мешканці Чудового саду просто обожнювали його і готові були пробачити будь-які витівки за його золотавий сміх і міні-веселки, що виринали при цьому в різних куточках саду. Феї з любов'ю плели для нього віночки із дзвіночків, які так гармоніювали з його очима кольору неба. А Ельфійки, оскільки вони опікувалися садом і городиною, намагалися сплести для нього віночки з улюблених ними квіточок картоплі. Феї, зазвичай, обурювалися, дивлячись на ці непоказні білясті квіточки, що втрачалися в сяйві блакитних очей Вихрика, проте зривати їх із голови пустуна не наважувалися. Адже Ельфійки більше за всіх чарівних істот саду страждали від витівок свого улюбленця, неодноразово прилітаючи до Королеви фей із зав'язаними їм у вузол спідницями над їхніми головами.

Дні збігали швидко, Вихрик ріс і буяло його перламутрове волосся, у якому зберігалася сила вітру. Він полюбляв співати й свистіти. Цілими днями лунали його вокалізи. Він дув у комин, у щілини паркану і труби по кутках дачного будиночка. Особливе задоволення йому завдавав скрегіт і гуркіт. Вихрик перекидав різні речі, за що Королева фей неодноразово робила йому зауваження. Згодом усі мешканці Чудового саду помітили, що з їхнім улюбленцем стало відбуватися щось дивне. Вихрик став спокійним і сумирним і не зводив очей з Королеви фей.

- Закохався! - здогадалися чарівні істоти.

І дійсно, пустотливий, непередбачуваний, волелюбний Вихрик закохався в Королеву фей. А відомо, що кохання творить справжнісінькі дива! Тепер він беззаперечно слухався її, і бажаючи сподобатися твердив:

- Я ваш захисник! Я на все готовий заради вас!

На доказ він злітав високо в небо і розгонив хмари над садом, щоб сонце яскравіше світило. Через деякий час він навчився заганяти до саду найтепліші рясні дощові хмари. А одного разу, коли на сад наповзла зловісна чорна хмара, ладна прокинутися градом розміром із куряче яйце, Вихрик злетів високо над нею і вступив у свою першу битву з іншими вітрами за спокій в улюбленому саду. Мешканці Чудового саду збентежено дивилися вгору, де несамовито шкірилися блискавки та безперервно гуркотів грім, хмари клубочилися і штовхалися, намагаючись витіснити одна одну. Там, у височині, Вітри мірялися силами. Довго тривав цей бій, краплі холодного дощу раз по раз зривалися з небес. Вітри вривалися до саду, пригинали кущі до землі, трощили гілки дерев, але Вихрик тягнув їх за собою вгору, аби вітри не накоїли лиха . Нарешті хмари розлетілися в різні боки і над садом засяяло сонце, Вихрик блискавкою спустився до саду. Усі казкові мешканці зустріли свого героя бурхливими оплесками. Перламутрове волосся Вихрика виросло за час цієї битви. І він став схожим на справжнього Принца Вітрів. Схиливши голову перед Королевою фей із сяючими очима промовив:

- Я навіки ваш! Чудовий сад став для мене моєю рідною домівкою, моєю родиною, моєю Любов'ю! І де б мене не носило над Землею, я буду завжди незримими нитками пов'язаний із вами, моя Королево, і прилечу за першим вашим покликом!

Відтоді в Чудовому саду була завжди гарна погода. Король Вітрів виконав свою обіцянку, дану Королеві фей.

- Райський куточок! – зітхають феї сусідніх садів, заздрячи спокою і гармонії в Чудовому саду.



Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
4 Василь Усатенко , Mr. Grey , Роман Миронов , Ольга Білицька. 145
( написати коментар )