На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Одна мить... Погляди збіглись...

Оксана Трохименко, 22.07.2017 року



Любов... А ви знаєте що це?... Ні... мабуть, ні... Можливо... У кожного вона своя. І кожен з нас відчуває і переживає її по-своєму... Коли терпіння - мов океан, що чекає свого часу, щоб підняти свої величезні штормові хвилі, і вийти з берегів... Коли бачиш людину, а серце ніби зжимається, чи від радості, чи від болю... І безмежне щастя, всплетінні з радістю, піднімається десь з глибини душі, просто переповнює твій подих, і тривожно зупиняє твій погляд на його очах... Погляд, з величезними іскорками, які немов, в цю секунду, здатні запалити вогонь...

Одна мить... Здається, зупинився світ... Защеміло десь у грудях... Здається, серце забилось ще сильніше... І весь світ завмер на одну секунду... Тривожно зупинився час... Навіть іскри в очах, що шаленіли від темпу, зупинились...

Погляди збіглись... І... легка посмішка на обличчі...

- Привіт!

- І тобі привіт!

Глибокий видих... здається, зітхнув весь світ... Немов водопад, десь шаленим темпом, зірвавшись з гори, стрімко летить донизу, обіймаючи все на своєму шляху...

І весь світ полетів знову шаленим темпом...

І... Посмішка... з тим самим глибоким поглядом, і маленькими вогняними іскорками...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 92
( написати коментар )