На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Самотність

Роман Миронов, 27.07.2017 року



Самотність – це те, що мені притаманне,

Гранатно пульсує, є також ти.

Самотність у ніжності втомленій тане

І позволяє барвисто цвісти.

Сріблисто проходить життя й неминуче,

За пасмами зріє небо твоє.

Повільно відходить самотність тягуча,

Життя ще не знає, чим воно є.

Життя не пізнало ще, чим воно буде,

І як із ним бути – вирішиш ти.

Взаємності жар переповнює груди,

Самотність пройде: ти спалиш мости.



27.07.2017

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 95
( написати коментар )