На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

***

Наталка Янушевич, 29.07.2017 року



Вислів «Хліб усьому голова!»

Не потрібен тепер нікому.

Він занадто часто лунав

І набив завелику оскому.

Тепер все більше про солов’їв

Чи про мову свою калинову.

А що хліб? Сів – і з’їв.

Вислів якийсь совковий.

Поруч з серпами й молотами

І п’ятнадцятьма республіками.

Не хліб всьому голова, а золото.

На решту – дірки від бубликів.

Бо хліб – то хліб, голова – голова.

До чого такі метафори?

З часом черствіють не лиш слова –

Душі таке потрафили.

А між тим хліб – як людина,

Долю свою має.

Той пліснявіє, той до скорини

Усі гуртом доїдають.

Той – на свято, а той – на будень,

Яка вже у кого воля.

Тим причащаються в храмі люди,

Цей ще росте у полі.

Хліб – голова, головний, себто.

Він наче життя невпинне.

Той, хто живе у ладу з собою, -

Добра хлібина.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Окайда. 94
( написати коментар )