На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

У ріки два берега...

Оксана Трохименко, 05.08.2017 року



А час летить... Загоює рани... Немов ріка, змиває в пам'яті і радість, і біль... Все минає... Все забувається... Майже все... Чому ж так закарбувались в пам'яті зустрічі з ним? Любила?!..

Перший погляд... Перші обійми... Його тепло... Його неймовірна посмішка... Ні... Води ріки не змиють це ніколи... Ні...

В ріки два берега... І два їй потрібні...

Так склалось... Так має бути тоді... Бачиш так рідко, а ніби вчора вперше зійшлись у танці...

Постійне чекання... Таке нестерпне...

І терпіння... Що так тривожно огортає серце...

Так має бути. Так...

Дзвінок.

- Кума, тільки не переживай...

Все обірвалось в одну секунду...

Серце розривається на тисячі шматочків... Десь заболіло у грудях, так защеміло... Хочеться закричати... Розплакатись... Ні, хочеться зараз туди. До нього. Обійняти і підтримати. В цю важку для нього секунду. Хочеться бігти...

І... нічого не можеш зробити. Саме зараз, саме в цей день доля везе тебе зовсім в інший бік. Нічого не зміниш...

Машина. Дорога на Полтаву. Я біля вікна справа, на задньому сидінні... Сльози котяться самі по собі... Рікою... А в пам'яті прокручуєш все, що зв'язувало колись нас... І так хочеться зараз туди. До нього. Підтримати. Так, йому зараз боляче... І... Нічого не зміниш... А сльози все котяться, тихо котяться... Рікою...

У ріки два берега... Нічого не зміниш. І два їй потрібні... Так має бути...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Юлія Таборовець. 77
( написати коментар )