На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Казкове

Надія Пішаківська, 06.08.2017 року



це небо — як море, єдине з можливих морів,

то сонно-повільне, то знову розгойдано-люте,

куди ж ти по ньому — беззахисно пішки побрів?

з непевного "де ти?" - у зовсім непевне "люблю те"

чи ти десь там в темряві бачиш іще мій маяк?

чи ти мене любиш? а я тебе — геть не любила.

це небо — як море, та в ньому втонути — ніяк,

спускайся на землю, погодься, обом нам — несила

сізіфовий труд, тільки геть непідйомний тягар,

і схил закрутий, і занадто стомились правиці,

дивись — тут ось я, і моя невтолима жага,

і з каменю серце, і навіть у голосі криця

а осьдечки ти — гнешся, мовкнеш, збираєш на себе намул,

спинаєшся бульбашками — у знемогу і ряску.

чи знаєш ти, ким я хотіла, щоб ти мені був?

ти мав би це знати, от тільки — я з іншої казки

чому ми зіткнулись — даремно шукати причин,

ловилася рибка — зловилася надто велика.

якби ти побачив — попри сотню личин,

то знав би, що десь в глибині я насправді — безлика,

столика,

ніяка.

ти, певне, осліп з переляку

Читати коментарі (4)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt , Гаврилишин Наталія , Ігор Стожар. 47
( написати коментар )
L17
2017-08-07 14:44:12

гарно у технічному плані, а от у змістовому якесь воно дійсно безлике столике ніяке, де чи не кожна наступна сентенція спростовує попередню.

от, наприклад:

"це небо — як море", - норм. дуже свіже, несподіване порівняння, "єдине з можливих морів" - ну, з можливих (на відміну від дійсних) морів мені відоме тільки море Дірака, може й справді воно єдине. норм.

"куди ж ти по ньому — беззахисно пішки побрів?" - звідси наче стає відомо, що адресат повільно зник у невідомому напрямі з-перед очей ЛГ

"з непевного "де ти?" - у зовсім непевне "люблю те"" - а тут відразу стає відомо, що ЛГ добре знає, звідки і куди, і головне - чому прямує адресат, та й не віддаляється він від ЛГ, а швидше наближається, чи "люблю тебе" на карті далі, ніж "де ти?" ?

"чи ти десь там в темряві бачиш іще мій маяк?" - певно, що бачить, він же прямує до ЛГ

"чи ти мене любиш?" - о, а тепер ЛГ не впевнена, чи адресат прямує в "люблю те"

"а я тебе — геть не любила" - але маяк для нього запалила, так, про всяк випадок вочевидь, та ще й переживає, чи бачить він його.

"це небо — як море, та в ньому втонути — ніяк," - ну чого ніяк? можна впасти на дно, тобто землю. або, з іншого боку, можна набрати другу космічну швидкість і.. гаразд, це не суттєво

"спускайся на землю" - ага, тобто тони, все ж таки

"погодься, обом нам — несила" - ну, йому несила іти по небу/морю, ну й дійсно, це ж енергія потрібна. а їй? - вочевидь, підтримувати вогонь маяка, який невідомо чи бачить той, на якого якось по цимбалах має бути, чи бачить він його взагалі, та й не відомо, чи іде він на той маяк, чи побрів у якісь непевні ідіоматичні конструкції. ну , щось погодитися проблематично.

"сізіфовий труд, тільки геть непідйомний тягар" - ну так, непідйомний для розуміння середньостатистичним читачем

"і схил закрутий, і занадто стомились правиці" - а ось тут цікаво: герої, вочевидь, шульги, оскільки у них правиці вже стомилися, а лівиці ще ні (або ж вони однорукі бандити, але я проганяю від себе цю думку)

"дивись — тут ось я" - бачимо, маяк же горить

"і моя невтолима жага" - жага чого? - виникає запитання. ЛГ прямо повідомляє, що не любить адресата, а отже це не жага духовної взаємності, а.. фізичної? фізіологічної? та ще й невтолима? - ось тут уже стає трохи моторошно.

"і з каменю серце, і навіть у голосі криця" - які ж привабливі якості в ЛГ, так і хочеться заглянути до неї на вогник!

"а осьдечки ти — гнешся, мовкнеш, збираєш на себе намул" - так їй же невідомо, де адресат! а якщо відомо, для чого маяк тоді палить, та ще й невимовно страждає від того, що не знає, чи бачить його адресат, хоча, начебто страждати не повинна, та й взагалі має серце із каменю? і невтолиму жагу. жагу крові, мабуть.

і .т.д. і т.п. далі градус неоднозначностей тільки наростає.

 

але варто зауважити, що при цьому всьому я не наполягаю на поясненнях кожного рядка, або внесенні якихось правок у текст - він відбувся саме ось таким, комусь навіть сподобався. просто вважаю, що у вірші.. не так - у тій реальності художнього тексту, яку конструює автор, повинна бути внутрішня логіка.. знов не так - повинна бути наявною відсутність антилогіки на кшталт "прієзжайте поскорєє, я вас відєть не хочу". якщо, звісно, це не засіб для досягнення комічного ефекту. навіть у казках є своя логіка, навіть у снах.

 

словом після отоговсього, кажу богу плюсів: "не сьогодні".

(відповісти)
Надія Пішаківська
2017-08-07 14:49:54

дякую за такий докладний аналіз)

все саме так і було, і мені як хроністу, самій цікаво, де була логіка під час описаних подій

(відповісти)
Ігор Стожар
2017-08-12 15:25:56

Я буду короткий у висловах. Віршування відбулося, але  поезія вмерла.

(відповісти)
Надія Пішаківська
2017-08-15 11:48:22

і це теж правда)

(відповісти)
( написати коментар )