На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Створення людини (1). Люди шостого дня.

Анатоль, 09.08.2017 року



Біблія від Анатоля.

Робоча нарада на Небі.

Присутні: Батько, Син, Дух і Ягве, (чи то Батько в молодості чи нерідний син Батька. В роботі участі не бере, сидить і щось малює пальцем по небесній пилюці, щось мисляє).

Батько: - Ну от, славно Ми попрацювали ці 5 днів, ще день - і вихідний, відпочивати.

Лишилось Нам створити лише Людину. Ну, це вже простіше, створимо її за образом і подобою Нашою.

Син: - Це як, трійцею? Істотою, що є одночасно батьком, сином і духом?

- Ні, як чоловіка і жінку створимо її.

- Так це ж буде за образом і подобою собаки, чи кролика, а не Нашим.

- Не придирайся Ти до слів.

- Як же не придиратись, коли Я і є Слово?

- Так, дискусії потім, а зараз за роботу.

.....(Технічні деталі Божої роботи опускаємо як не цікаві, та й ноу-хау).

- Ну от і добре. - Підсумував Батько. І, вже звертаючись до людей додав:

- Живіть собі, плодіться, заселяйте землю. Їжею вам будуть рослини, а тварини - друзями. Вегетаріанцями будьте, як і всі звірі.

- Ну що ж, Ми добре попрацювали, тепер - відпочивати (це вже до Своїх).

- А можна Я залишусь керувати Цим Світом? - Раптом подав голос Ягве.

- А навіщо ним керувати? Він буде в автономному режимі.

- Як це?

- Хай Дух Тобі пояснить, Він все знає.

- Та це просто. - Почав Дух. - Ось дивись, Кондиціонер. Машина надійна. Зроблено все по-божому, на елементах трінарної логіки...

- Е, стривай, давай попростіше, тут стільки всяких опцій, що Сам Ягве ногу зломить. Ось це, наприклад, що за чортівня?

- Це для керування дощем. Три положення: "1"- вмикаєш, "0" - вимикаєш, "авто" - автономний режим, тобто все за законами природи.

Всі опції ввімкнено на "авто", ніякої необхідності Нам втручатись.

- Дощ це цікаво, дуже цікаво, клац туди, клац сюди.. дуже цікаво.. - замріявся Ягве.

- Ось це - керування рухом сонця, а це - сірка з неба, а оце...

- Досить, досить, втомив вже. І звідки Ти все це знаєш?

- Технології? Як звідки? З майбутнього, звичайно.

- Ти знаєш майбутнє?

- А що тут такого, і майбутнє і минуле. Я ж не якась там матерія, можу взагалі виходити в другий вимір часу.

- І Ти ВСЕ знаєш про минуле і майбутнє? - занепокоївся Ягве

- Ні, звичайно. Але Я можу знати впринципі. Ну як Ти про теперішнє.

- А Батько теж знає?

- Якщо Він хоче щось взнати з майбутнього, то Мене посилає. Але цього практично ніколи не буває.

- Це добре, добре, оживився Ягве, Ти молодець, так добре Мені все розтлумачив.

Ну іди вже, відпочивайте, а то Тебе вже Батько чекає.

- А Ти?

- Я ще трошки побуду тут, полюбуюсь Вашою роботою. Йди вже, йди...

ЛЮДИ ШОСТОГО ДНЯ.

На галявині відбувались якісь події. Звідти доносились крики, вереск, сміх.

Ягве пішов на ці звуки і скоро побачив Божих творінь.

Одні дрімали, інші грались в доганялки, бігаючи з криком між деревами, ще інші вовтузились чи то для задоволення, чи то для розмноження.

На краю галявини дві мавпи з радісними криками розгойдувались на довжелезному удаві, що ліниво висів між гілками, заплющивши одне око.

Ще одна мавпа, звісившись з гілки старалась смикнути за вуса лева, що дрімав в тіні дерева.

Вовк з бараном, впершись лобами, змагались хто кого перепхає.

Сірий полосатий кіт робив вигляд, що не помічає сороку, яка старалась зловити його хвоста, що смикався з боку вбік.

Тигр вилизував козі шию, яку та витягнула з задоволенням.

Люди грались в мяча якимсь фруктом.

- Бардак якийсь, - подумав Ягве. Він підійшов поближче до людей.

- Я - Господь!

Жінка з цікавістю подивилась на нього.

- А я - Жінка. А це ось Чоловік. А це - Тигр, а це...

- Замовкни! - Перервав її Ягве, Я - ваш Господь!.

- Не розумію, - сказала Жінка.

Чоловік кинув в бік Ягве мяча, бажаючи приєднати того до гри.

Ягве розірвав мяча і викинув шматки в кущі.

Люди здивовано подивились на Господа. Запала тиша. Здається навіть мавпи перестали верещати.

- Ой, пробач.- Засміявся Чоловік. - Ми ж не розказали тобі правил гри.

- Віднині Я встановлюватиму правила, - сказав Господь.

- Ти придумав нову гру? Розкажи, цікаво!

- Ви повинні поклонятись Мені, прославляти Мене, любити.

- Ми всіх любимо. А що таке поклонятись, прославляти?

- Станьте на коліна і дякуйте Мені, що живете, що сонце світить, що трава росте. І просіть у Мене все, що вам треба.

- О, я ананас хочу! - Сказала Жінка. - І ти принесеш мені?

- Ні, не принесу. Ви самі повинні все робити. Але все просити у Мене і за все Мені дякувати.

- Якась скучна гра. І чому на колінах? Нам більше подобаються рухливі ігри, веселі.

- А ще ви повинні приносити Мені жертви?

- Це як?

- Спалювати для Мене овець, голубів, биків.

- Але ж вони наші друзі!

- Вони - ваші раби. А ви - Мої раби!

- Не розумію. - Сказав Чоловік.

- Пішли пошукаємо ананасів,- сказала до нього Жінка.

- Стійте! А поклонитись Мені! Попросити, подякувати за ананас!

- Нам ця гра не цікава. А де ананаси ростуть ми самі знаємо.

- Ну ладно... - розізлився Ягве. - Самі ростуть... Без Мене значить... Побачимо...

- Самі ростуть... Без Мене... - Всю дорогу бурмотів Ягве.

Він і не помітив, як минув Твердь Небесну, на якій з нижнього боку було прикріплено сонце, місяць і зірки і опинився біля Кондиціонера.

- Самі, значить ростуть... Без Мене... - вже голосніше сказав Ягве і натиснув кнопку вимкнення дощу.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 21
( написати коментар )