На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Повернення

Артур Сіренко, 12.08.2017 року



«Коли навіть ім’я його забули

Він повернувся...»

(Ісікава Такубоку)

Він повернувся –

Тінню старого ясена,

Криком сови серед ночі тужливих снів,

Шурхотом миші

На горищі порожньої хати минулого,

Жеботінням струмка

Серед лісу торішніх снів.

Він повернувся –

Вологим туманом дощавої осені світу,

Світлом місяця холодної ночі буття,

Квіткою звіробою,

Холодом джерела,

Стукотом крапель дощу

(Того, що падав сьогодні

На мій тимчасовий прихисток).

Він повернувся –

Круговертю сонця над отарою хмар,

Останнім променем вечора,

Першим променем ранку.

Він повернувся –

Жаром вогню,

Тишею вересневого лісу:

Мокрого і сумного, як наше минуле

(Вересовий трунок),

М’якістю моху, твердістю каменя,

Блиском металу і легкістю дерева,

Світлом і темрявою

(Заплющую очі).

Він повернувся.

Він поруч.

Незримий для всіх.

Але не для мене...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Kрабаt , L17. 23
( написати коментар )