На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Кесареві – кесареве

Євген Банько, 20.08.2017 року



Чому в твоїй душі немає миру?

Чому, плебей нікчемний, втратив віру

І ремствуєш – усе тобі не так,

Невдячний недолугий неборак?

Хто ти такий, аби Його судити?

Чи Він не бачить, як страждають діти?

Чи з височіні золотого трону

Людських не чує стогонів-прокльонів?

Та Він же нашого життя творець

І про державу дбає, як отець!

Гадаєш, Він повинен звітувати?

Ти зовсім розум загубив, вар’яте,

І не боїшся кари за гріхи?!

Та несповідані Його шляхи…

Віддай-но кесареві кесареве, хам!

Обкрадений, повзеш до Нього в «храм»

І б’єш чолом, благаєш помогти.

А, може, прагнеш іншої мети?

Поплачешся: життя несправедливе,

І десь в душі очікуєш на диво:

За відданість, слухняність і покору

Він вознесе тебе туди – нагору!

Відповідай відверто: так чи ні?

Таємно мрієш бути хоч в тіні –

В тіні Його немеркнучої слави?

Тоді геть сумніви – Він завжди правий,

Він – істини інстанція остання,

В Його лиш волі втілити бажання,

Самому Дідьку лисому не брат!..

Навік затям залізний постулат:

Він – вища сила, цар і бог, суддя і кат –

З Печерських пагорбів народний депутат!

© Григорій Новохатько

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 67
( написати коментар )