На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Вересове Сонце

Шон Маклех, 09.09.2017 року



«...Ані тягар турбот, ані старезність тіла

Їм не поставили межу зотлілу –

Не скуштувавши втіх землі

Вони в безсмерті розцвіли...»

(Вільям Батлер Єйтс)

Плями руді на пагорбах Маг Ео* –

Це сліди вересового Сонця –

Світила терпкого трунку,

Що зазирало у вікна замку Грайнне** –

Королеви Умайлла, королеви піратів,

Повелительки гострих мечів і міцних рук,

Королеви вітряних гір святого Патріка,

Королеви вітрил пошматованих,

Що плели ми колись з синього льону,

Та латали віршами й піснями

Про королів гордих і орачів моря,

Королеви блукальців та корабельного дерева,

Що чорніло й тужавіло від солоної вохри.

Вересове сонце пірнає в піняві хвилі:

Руде, як наші чуприни,

Холодне,

Як останнє «прощай» волоцюги-шибеника

З мотужкою-линвою на шиї воловій.

Руде вересове Сонце зазирало в зіниці

Шаленої Грейс О’Мейллі,

Що бавила у пошерхлих долонях

Дитя епохи колючої – руків’я меча.

Руде вересове Сонце –

Світило ліщини й форелі,

Світило гладеньких чаш,

Тесаних з буку твердого,

В які наливали ель люди клану О’Флахерті***,

Світило осінніх квітів і холоду одкровення:

Нині воно танцює джигу острова Торах,

Перш ніж втопитися в морі

Серпокрилих птахів-вигнанців –

Птахів Залізного Рістарда****...

Примітки:

* - У молодості я дуже любив блукати пагорбами Маг Ео ні про що не думаючи....

** - А я теж колись зазирав у вікна зруйнованого замку Грайнне, щоправда зовсім не так як Сонце...

*** - Якщо хтось і цінував в Ірландії гіркий ель, добрий меч та напнуте вітрило, так це вождь клану О’Флахерті - Донал ан Хогайд Флайтбертах.

**** - Залізним Рістардом в XVI столітті називали XVIII-го лорда Мак Вільяма Йохтара.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 55
( написати коментар )