На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Iрландський ноктюрн

Шон Маклех, 10.09.2017 року



« І все таки і в мене були сни

Про тих істот, що щасливіші смертних…»

(Вільям Батлер Єйтс)

Шеймасу Гіні. Щиро.

Час рахувати вальдшнепів,

Час рахувати кожен шматок торфу

Між двома світанками і

Двома спалахами вогню

У цегляній пічці з високим комином,

Доки не почалось полювання,

Доки лисиць хвости пухнасті

Червоніють, як листя кленів,

А кулі – гирьками у долонях

Вагітніють смертю банальною

(Як на шальках терезів

Важчає завтрашній день

Мірою і динаріями

У руці чорного вершника)

Серед мурів замку Мечів

Пейлу блідого:

Кожному есквайру могилу,

Кожному графу склеп,

Кожному віконту дідизни шмат

Від нього – від Олівера.

Серед мурів замку Мечів –

Вотчини давно мертвого архієпископа,

Схопленого інквізицією,

Так само незатишно копачам картоплі,

Як незатишно квакам зеленим

(Не квакерам, ні, вони не тутешні)

У шлунку білої чаплі,

Що летить над озерами

Прудкої форелі червоних плям.

Добраніч, Шеймасе!

Добра безсонна ірландська ніч,

Ти як завше, ти знову занурюєш

У чорнильницю днів і ночей

Рушницю пера.

Птахи перелітні літер

Знову рядками на полі паперу

Білому,

Як сніги сорок дев’ятого року

(Сторінки-торфовища).

Гаряче

Від слів твоїх повітряних-вітряних,

Як жарко від печі старої хатинки,

Що стоїть серед пустищ

Ірландії.

Шеймасе! Ти пишеш рядки восени:

Вічної осені ночі й дощів: таки нашої.

Серед ночі будь-який вірш

Стає невловимим на дотик

І в темряві тане.

Для тебе пітьма домівка,

Свічка – сестра. Але де там. Але годі:

Таки сунуть мішки пацюками

І покидьки Кромвеля синьобороді

Таки тут – за вікном. Бо більше їм ніде

Пантрувати за нами.

Налий мені чаю. Терпкого ірландського чаю.

Кинь туди жменю суниць:

Сухих, запашних і п’янких:

Збираних на болотах –

На тих самих де банші кричать,

На тих самих – вальдшнепових.

Шеймасе! Наша писемність

Є лише квола спроба

Не розчинитись в безодні

Ночі. У нашій ірландській глині

Надто багато нарито, накопано

І закопано, сховано

Чи то кістяків королів чи нас самих.

Шеймасе…

А там на болотах

Жінка блукає в зеленому платті.

Блукає, блукає, блукає…

Шеймасе! Ми напишем про це…

1988

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 in_a_landscape. 39
( написати коментар )
in_a_landscape
2017-09-10 20:19:44

І тіні крил над замковою вежею окреслять сяйво, здригнуться скелі від удару

(відповісти)
( написати коментар )