На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Капiтани життя

Шон Маклех, 10.09.2017 року



«...Сп’янілий від вітру

Капітан свого життя

Слухає, як гуде дерево і такелаж.»

(Шеймуc Гіні)

Ми капітани - наші вітрильники

Тесані й клепані з прозорих слів,

Ми капітани - пливемо чи то летимо

По морю холодної води оповідок

Коли сумних, коли і веселих,

Але кожна про смерть бліду -

Бо більше писати й нема про що

(Не писати ж про життя

Не пристойно ж бо,

Як можна писати про те,

Про ще не відаємо).

Отож і пишемо - ми дітлахи,

Що замість іграшок з літерами бавляться,

Про те, чого не існує,

Про те, чого не буває,

Про те, що придумано,

Вигадано й нафантазовано:

Нібито смерть якась є,

Нібито ми «помираємо»,

А не мандруємо-валандаємо нескінченно,

Доки сам час існує-іншує

(В іншому-інакшому)

З одного світу до іншого,

Геть чисто все забуваючи,

І про вічність мріючи

(Так, нібито, її забрати можуть),

І якоюсь «смертю»

Один одного лякаючи...

Ми капітани - в кого каравела,

А в кого корито,

В кого вітрило, а в кого

Паротяг-шміровоз засмальцьований

(Дим, дим, дим)

Але хвилі - вони завжди.

Без них нудно. Без них не колисково.

Без.

Мій човен пливе

А я на березі...

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 in_a_landscape , тиха вода. 68
( написати коментар )
in_a_landscape
2017-09-10 20:14:37

І холодінь глибин у безміри зірок зорить

(відповісти)
( написати коментар )