На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Теслi шибениць

Шон Маклех, 11.09.2017 року



«...Ми копаємо могилу в повітрі

там лежати не тісно...»

(Пауль Целан)

Пам’яті добровольців 1798 року

Ми вганяємо цвяхи

У легке жовте дерево -

Свіжотесане і ясеневе,

Ми б’ємо молотками -

Важкими, залізними

По м’якому пахучому дереву,

Ми клепаємо шибениці

Собі,

Нам - ірландцям

Під злими цівками

Воронованих крісів англійських,

Ми клепаємо шибениці

На яких буде добре гойдатись

Нам - ірландцям

На солоному вітрі

Оливного моря Ірландського

(Тільки балки скриплять).

А ти, Маргарито, твої коси руді -

То ж чудова мішень

Для стрільців у червоних мундирах.

З мене був добрий тесля

Ще до того, до того, до того,

Як пили ми на пагорбах вересу

Чорне віскі ночей.

Ще до того, до того, до того

Як майстер млина - того самого,

Що перемелює всі наші біди,

Вказав мені шлях

У табір повстанців -

Глен-да-Лох.

А ти, Маргарито, все чекала вогню,

Що спалив наше селище

І поле ячмінне нашого клану.

Я влучав у червоні мундири

Зі старого мушкета -

З іржавого кріса,

Що від батька отримав у спадок.

Нас так мало в тумані -

Рудочубих повстанців.

Тільки вітер співає

Над руїнами замків,

Над порожніми гленами

І кам’яними хрестами...

А Ірландія плаче,

А Ірландія плаче

Без сліз...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 20
( написати коментар )