На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Ковток синяви

Шон Маклех, 11.09.2017 року



«Із синяви, котра шукає свого ока,

п’ю найперший.»

(Пауль Целан)

У келихи розлита синява Неба.

Кожному, кого забуто і зневажено,

Кожному, хто крізь темряву йшов

За ворота білих хмар, дорогою прозорою,

Кожному, хто прагнув троянд черлених,

І хреста дерев’яного чорного,

Гілок терену і шляху довгого,

Інколи нескінченного, завжди кам’яного,

Кожному, хто біг з Часом навипередки,

Хто шукав між зірками свічада -

У келих по вінця синяви.

Колись будуть про нас говорити,

Колись будуть про нас мовчати,

Колись будемо блукати ми тінями

У царстві великому мрій і спогадів,

Але нині келихи наші сповнені Небом,

П’ю найперший оцю синяву -

Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,

Ще сім днів вітру холодному віяти,

Ще сім гір ногам втомленим перейти,

Ще сім хмар птахам білим перелетіти,

Ще сім черевиків букових протерти,

І сім свит твідових подірявити,

Доки Брама прочиниться.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 23
( написати коментар )