На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Мої руки - твоя труна

М. Бенксюк, 13.09.2017 року



Що? Я відкашлявся і вихаркав все, що було у мене в горлі та легенях. Мої знайомі та родичі лежали мертві. Їхні очі дивились у простір. Їм вже не допомогти. У декого з них потріскалась сітківка. Моє тіло липке та мокре. Але живе, хоч я і не можу поворухнутись. Незважаючи на це я дихаю, а це головне. Груда тіл тисне на мене і мені треба вибратись. Рухаю кінцівками наскільки можу і сусіднє тіло згинається, неприродньо вигинає свою голову і потрапляє під мою ногу. Я панікую, але не довго. Голова холодна й слизька. Впираюсь руками у стінку коробки та ногою на голову і лізу вгору. Кілька сантиметрів і тіло провалюється у простір, де раніше лежав я.

Закляклі тіла згори не піддаються так легко. Методично я починаю загинати їм руки, голови та ноги, що утворити маленький тунель. Я як та змія, яка повзе крізь каміння, заповнюючи своїм малим тілом вільний простір. Холод починає брати своє і я не відчуваю пальців. Хитаю тіло рукою і пробую чи можна на ньому підтягнутись вище. Можна. Ногами відштовхуюсь від крижаного торсу тіла підвищується мною. Тіло наді мною неприємно чавкає. Вода. У всіх на тілі шматки льоду чи вода. Ми всі заморожені. Всі смердять немитим холодильником. Якби мій шлунок не був порожній, я б додав до цих рідин своєї. Лізу вище. Вже бачу світло крізь пальці чиєїсь блідої стопи. Хапаюсь за неї та вислизає нога. Хапаюсь ще раз і з тої ноги відлипає шкіра, як зворотня сторона наліпки – легко і майже тихо. Викидаю під себе мокру шкіру. Хапаюсь ще раз і вилажу на гору тіл. Зверху лежали мої знайомі. Вони всі мертві. Це був анабіоз, з якого вийшов тільки я. Всі мокрі, ніби з душу. У тіл волосся крутиться і темніше, ніж природній колір - вологе. На складках шкіри збираються калюжі талої води. Мухи починають злітатись. У мене починається тремор і мені здається, що тіла засмоктують мене вниз. Хоча я просто зісковзую туди, бо всюди лід і вода. Мої очі закриваються і я відчуваю як холодні кінцівки хапають мене і тягнуть вниз.

***

- Чуєш, Семене, - знову мене шукав стажер.

- Та що таке, Мішо? Ти вже дістав за ранок. Ще зміна толком не почалась. Що?! – я розставляв банки із томатної пастою і не хотів слухати того йолопа.

- Та цей, як його, холодильник із морепродуктами вночі відключився. Тут креветки розтанули майже і смердять.

- Включи на 7-й режим і під холодильник поклади ганчірку, щоб не розтаскали той бруд люди.

Читати коментарі (1)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 58
( написати коментар )
Василь Усатенко
2017-09-14 13:00:55

Виписано прикольно, хоча мух вставили даремно: мухи на кризі - це неймовірно. Ще одне зауваження: як би ви більше спілкувалися з мерттвяками ви б такого не написали.

Поздоровляю з дебютом!

(відповісти)
( написати коментар )