На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Край небосхилу

Шон Маклех, 16.09.2017 року



«На край небосхилу, туманний, сумний,

Йшла ніч, набрякаючи зорями й тінями.»

(Федеріко Гарсія Лорка)

Великдень. 1916. Сто років минуло…

Ніч блукала вулицями

Старого хворого міста

(Ніч – ця стара жебрачка

В свитині латаній

З патлами нечесаними Часом –

З руками – стрілками годинника,

З очима – банькуватими сновидами –

Блукала)

А потім пагорбами –

Саме цими – зеленими,

Саме оцими

(Вирийте на вершині кожного

Криницю глибоку,

Щоб зазирнути в саме потойбіччя,

Рийте кротами сліпими, рийте!)

Блукала

Збираючи зорі в свою торбу діряву,

Дмухаючи на Місяць-жарівку

Чи лямпу гасову

(Кожна лямпа – нафтарня)

Своїми вустами пошерхлими,

Подихом сухим-сухотним

Дихала

Часом

Кроносом нечесаним.

А ми думали темно

А ми думали ніч

А то нам насправді

Повиколювали нам очі

Зайди в червоних мундирах -

Покидьки Кромвеля

(Їх гнилі човни не втопило

Море ірландське студене,

Чи то не студене, а лише солоне)

А ми біля пошти

Над якою прапор мальований гірчицею

А ми так – лише хотіли по кулі в серце

Після Великодня,

А ми так – бо весна, а ми лишень так –

Чомусь померти вирішили

Чи то стати темою

Для пісні чи для то для стогону

Куликів на болотах

І завивання вітру.

Ми так – для теми

Ловили серцями кулі

З гавкаючих англійських крісів…

Бо ж понеділок - поливаний.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 49
( написати коментар )