На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Камiнне життя

Шон Маклех, 20.09.2017 року



«Та згине все зло по весні

В пустищі дзеркала-ока,

Що створено було у сні

Втомленим Богом.»

(Вільям Батлер Єйтс)

Я живу між двома каменями

На плоскгрір’ї Сумних Віршів,

На плато Безнадійних Поем,

В країні Переплетених Звуків.

Якось зустрів схимника

І то не схимника, а монаха

Втікача від світу хворого

У сутінки шепоту та тиші -

Незнаних слів про Істину

Таки з кляштору Клонмакнойс -

Давно зруйнованого,

Давно спаленого і потлумленого,

Де забули навіть імено короля-дивака

Діармайта мак Кербайлла,

Що камінь перший в підмурки заклав

Разом зі святим Кіараном,

Що шепотів чи то проспівав:

«Нехай моя рука буде над твоєю,

О, королю-воїне, бо будеш ти

Над усіма людьми в землі Ерінн

Владою своєю мудрою...»

І ми з тим монахом блукали

Рядками сумних літописів,

Між словами і літерами

Страшних як життя переказів,

А потім у ніч загорнувшись,

Як у стару сутану подерту,

Він пішов собі тинятися,

А може просто блукати,

А може не блукати, а бути

Лишивши мене між каменями -

Жити чи то пророчити

Про вас - хвилин марнотратники,

Під сонцем оцим - жовтим...

Примітка:

Насправді той монастир зветься не Клонманнойс, звісно, а Клуайн Мік Нойш (ірл. - Cluain Mhic Nois) — «Лука синів Нойша», заснований був у 545 році. Монах з того монастиря до мене справді приходив - у ніч на Імболк. І щось там розказував про святу Бригіту. Я навіть не спитав його коли він жив і коли помер. Просто дозволив йому згадувати і філософствувати....

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 Kрабаt. 51
( написати коментар )