На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

***

Наталка Янушевич, 25.09.2017 року



Квадрати ринкових площ тримаються кістлявими кронами дерев за небо.

Так вони випрошують у променів тепла на свої рамена,

Чи, може, благають у хмар прогнати куряву подалі в закапелки.

Годинники розбазікують на всі чотири боки про час,

Наче ніхто не знає, що в галицьких містечках

Він іде по-іншому або й цілковито знерухомлюється.

Густо натицяні дахи та мури ховають жінок,

Пошлюблених поляком, москалем чи німцем.

Жінок, що іноді задивляються на сонце крізь вітражі,

А бачать замурзані крамнички й вози з крамом.

Жінок, яким в щоденному міському гаморі

Учуваються кроки короля Данила.

Жінок, чиї неподібні життєві мапи сходяться отут, на ринку,

Як дороги всіх околиць в цілісінькій Галичині.

Ці квадрати ринкових площ хочуть стати

Ознакою державности, а не торгу, сили, а не провінційності,

Але годинники не встигають, усе залишається, як було,

Доки Юрій не покине жупу й не піде чумакувати,

Доки Івась не покине кузні й не почне писати,

Доки Соломія не заспіває...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 60
( написати коментар )