На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 5.

Анатоль, 27.09.2017 року



Біля Степана людей було значно менше, тож всі чули, що він говорив.

- Кажуть, що це Золотий Вік людства,- майже кричав Степан, - а я кажу - це агонія людства. Хто сказав, що людині треба хліба й видовищ? Людині потрібна надія, потрібна перспектива. Без перспективи людство вмирає, воно вже вмерло, його вже нема. Є ще окремі люди, але людства вже нема. Десять мільярдів окремих людей, в яких нема нічого спільного.

Хто вбив людство, забравши в нього перспективу? Система! І що ми отримали взамін? Сите, безпечне, безцільне існування. Ніщо так не руйнує людину, як відсутність мети і перспективи, бо втрачається сенс існування.

Дая побачила, що Степан її помітив і підняла руку для привітання. Степан кивнув, але продовжував говорити.

- Кажуть, ніби люди нарешті отримали повну свободу - роби, що хочеш, чи нічого не роби, займайся чим хочеш, чи нічим не займайся. Але не може бути свободи, коли нема сенсу існування, є вибір, але нема сенсу щось вибирати.

Людство завжди жило надією. Не хлібом і видовищами, а мрією і надією. І тепер це в нас забрали. Нам нема про що мріяти і на що надіятись, нам нема задля чого жити. Забравши головне в житті, нам кинули пустишку в вигляді погоні за рейтингами, кинули, як кістку собакам, щоб найбільш активні і амбітні мали куди каналізувати свою енергію...

- Ви знаєте, що сьогодні за день?- спитала Дая чоловіка поруч.

- Річниця початку кінця. Чи роковини,- відповів той.

- Так Ви негативно ставитесь до Революції 20-20?

- Революції починають романтики, а ми вже пожинаємо сумні плоди.

- То Ви не вважаєте Золотий Вік апогеєм людства?

- Ну, якщо апогей - найвища точка, після якої прірва...

- Чому ж прірва?

- Правильно Степан каже, що так званий Золотий Вік - це насправді Апокаліпсис - кінець людства. Отака от іронія, люди думали, що Апокаліпсис - це руйнування, біди і страждання, а пігулка виявилась солоденькою, хоч і не менш вбивчою.

Дая з Степаном були друзями, хоч і опонентами в поглядах на Революцію і Золотий Вік. Вони часто запрошували один одного на свої передачі, де безкомпромісно дискутували. В них рейтинги були практично однакові, тож не виникало проблем хто кому робить більшу послугу, з'являючись на передачах іншого.

- Ви знаєте, що сьогодні за день?- спитала Дая молоду дівчину.

Та з радісною усмішкою підняла обидві руки, на кожній з яких було по два пальці буквою V.

- О, наші на кожному кілометрі,- весело сказала Дая. Їй приємно було побачити однодумця.

- Я дивлюсь Ваш канал,- сказала дівчина, а оце вирішила Степана послухати, бо нічого не зрозуміла з того, що він говорив на Вашій передачі.

- Сьогодні ввечері буде велика ювілейна передача. Буде Степан і інші гості, тож повинно бути цікаво.

- Дякую, обовязково подивлюсь.

Дая опитала ще кількох присутніх тут. Судячи з їх відповідей всі вони були прихильниками Степана (чи його поглядів).

- Ну що, підемо, а то я вже проголодалась,- сказала Дая ангелу. Вони направились до найближчої кабінки ліфта.

Вслід їм ще неслись слова Степана:

- Навіть роби і ангели щасливіші за людей, бо в них є сенс існування...

- Ти щасливий?- спитала Дая ангела.

- Для мене щастя бути тобі корисним.

Вони зайшли в кабінку.

- Додому,- скомандувала Дая, і прискорення втисло її в крісло. В кожної людини є ідентифікаційний маркер, тож ліфту не потрібно уточнювати куди це додому.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 51
( написати коментар )