На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Двi ноти

Шон Маклех, 28.09.2017 року



«Дві ноти невловимі, і збиточні,

І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»

(Ів Бонфуа)

Серед темряви цієї комірчини-світу

(Хоч неозорої, але таки комірчини)

Лунають дві ноти (звуки скрипки),

Я в того скрипаля запитував,

Чому грає таку сумну мелодію,

І чому тільки дві ноти так довго звучать,

Коли рвуться струни – наче ножем різані,

Я того скрипаля просив:

Зіграй мені «Брудне старе місто»,

Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,

Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,

Я тому скрипалю казав:

Ми не вміємо слухати,

Люди поглухли, а ти скрипку,

Люди жебрають, а ти про радість,

Люди риють могили, а ти весільної.

Та він чомусь посміхався,

Нічого мені не відказував,

Той скрипаль – з сумними очима,

З чорною скрипкою,

У білий хітон вбраний,

З бородою кольору Галактики

І такою ж довгою,

І де там джигу, де там чардаша -

Тільки дві ноти дарував мені.

Чи то не мені - Порожнечі,

Чи то не Порожнечі - собі,

Чи то не дарував, а просто плакав -

За нами - невдахами...

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 44
( написати коментар )