На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Сниво одне

Шон Маклех, 28.09.2017 року



«А снива всі мої

Одне при однім збилися докупи і бредуть

Поволеньки колишніми шляхами

Отарою овець у перший іній.»

(Ів Бонфуа)

Кожне сниво – човен вітрильний,

Що пливе у твоє завтра, сопілкарю,

(Денце прозоре, тобі в душу

Зазирають сріблясті риби).

Пливи, музико, пливи…

Кожне сниво – овече віче:

Таке волохате й шерстистотепле

(М’якість вовни – вовнище,

Картатий твід – осінь),

Кожне сниво – верблюд,

Що бреде пустелею моєї душі

До оази якої нема,

До пальми, яку зрубали,

До криниці, яку засипали,

До ріки, яка висохла,

До намету, який спалили,

До жінки, яку продали в гарем,

До сліпої дитини, яка годує щурів.

Кожне сниво - риплячі старі двері,

Тесані з лускуватого явора,

З одного світиська-пекла

В інше – таки чистилище,

Таки потойбічне й вагоме

(Наче якір, що кидаєш

В прозору лагуну ранку,

Дивишся, як він чіпляється

За мушлі й пісок спогадів –

Твій човен , що пахне смолою

І рибою – таки рибою,

Яку тебе вчив ловити

Юнак-волоцюга

Тесля-безхатько…)

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 36
( написати коментар )