На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Одна нiч

Шон Маклех, 28.09.2017 року



«Водо сновидця, древо небуття,

часи без берегів,

У вашій вічності одна минеться ніч.»

(Ів Бонфуа)

Ніч-комірчина – одна,

Самотня, як сокіл – бо в Небі

Всі стаємо самотніми, лише час

Отой, що без берегів, без рінні ріка,

Час – без, Час – без нас?

Один човен – для скрипаля:

Фарбований, розмальований, розцяцькований –

Най пливе, най несе його течія (часу, часом).

Ніколи.

(Бо час – завжди, а це – ніколи).

Другий човен – для зайців,

Вуханів позачасових – бо що вічне як час –

Заєць. Отой, що на місяці. Отой – Юе Ту.

Отой, що зі ступою,

Отой, що товче китайщину

Ваших слів непотрібних:

Товщина, товчисько (не вовчисько) – тлумиво.

Заєць. Хоч він має сенс.

Посадив я колись дерево –

Дерево небуття.

Нині витесую човен – таки з його деревини

Чорної. Чи то білої…

Для кого майструю я третій човен? Для кого?

Кину на його дзвінке днище годинника –

Може якось повірю,

Що оця ріка (таки прозора, таки холодна)

Не по колу крутиться, а в якийсь

Океан вливається:

Океан нірвани…

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 37
( написати коментар )