На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Золотий Вік людства (сценарій Апокаліпсису) 12.

Анатоль, 29.09.2017 року



Майк гуляв доріжками скверика. Дая з ангелом підійшли до нього. Майк робив вигляд, що не помічає їх.

- Майк, я хочу поговорити з тобою,- сказала Дая.

- О, солоденька, як я радий тебе бачити!- вигукнув Майк.

- Майк, давай поговоримо серйозно. Чому ти намагаєшся псувати мені життя, рейтинг? Чому ти мене переслідуєш?

- О боги, ви чули?!- Майк артистично підняв руки і подивився вгору.- Вона догнала мене на пробіжці, спокусила, а потім жорстоко розбила серце і ще й знущається! І ще про якісь рейтинги думає, поламала мені життя, вбила мене, я до неї з відкритою душею, а вона мені ніж в серце,- Майк жестами показав як йому встромили ніж в серце.

- Майк, що ти тут робиш?

- Де ти тут Майка бачиш? Це лише його тінь, все, що від нього залишилось. Ти забрала в мене не тільки апетит і сон, а й випалила всю душу. А що таке людина без душі? Ти знаєш це, Дая? Як це бути без душі? І ще й вийшла понасміхатись наді мною.

- Бачу ти не хочеш серйозно говорити.

- Золотце моє, а ти сама-то хочеш? Хіба ж так можна з людьми поводитись? Сказала б, що не в настрої я сьогодні, втомилась, давай перенесемо на завтра, чи, пробач, помилилась... Хіба ж я не людина, не розумію? А вона передає через свого цербера,- Майк кивнув на ангела,- ніби я кусок лайна собачого і не вартий навіть, щоб сама сказала.

- Ну пробач, Майк, я й не подумала, що це так виглядатиме.

- Так що, мир? Може завтра зустрінемось? Чи коли тобі зручно.

- Ну, не знаю, Майк,- нерішуче почала Дая.

- Не погоджуйся,- сказав ангел.

- А ти, опудало, чого втручаєшся, коли люди між собою розмовляють?- Майк сердито глянув на ангела.- Ти і тепер цербера з собою привела, а ще кажеш, що поговорити по-людськи хотіла,- це вже до Даї.

- Майк, давай так,- рішуче сказала Дая,- якщо ти хочеш, щоб мені рейтинг зменшили - твоя воля, заслужила, дура. Але на цьому все. Згинь з мого життя.

- Дорогенька моя, рейтингом хочеш відкупитись? Не вийде. Твоє життя - це твоє, як я можу з нього згинути?

- Погрожуєш? Ну дивись, будеш мене переслідувати - собі ж гірше зробиш. Ти ж знаєш, що під наглядом демонів і знаєш свій рейтинг, ще якесь порушення - і загримиш звідси.

- Злякала їжака голою сракою. Та я мрію звідси вибратись, тут мені дихати нема чим, тут померти можна від скуки. Хіба це життя? Хіба ви - живі люди? Ви вже на своїх опудал схожі,- Майк кивнув на Даїного ангела.- Та й не погрожував я тобі ніколи. Я взагалі тебе другий раз бачу, і обидва рази саме ти до мене підходиш. А те, що ти боїшся мене - так і будеш боятись, бо хто боїться навіть за свої рейтинги буде боятись того, кому втрачати нічого. Так що думай про мене весь час, бійся, не спи, як я оце не сплю.

- Це погроза?- спитала Дая ангела.

- Це побажання,- відповів Майк,- спокійної ночі, пташечко. Мені ще подумати треба,- сказав він, відходячи.

- Майк, навіщо все це тобі?- вдогонку спитала Дая.

- Для тебе стараюсь, моя люба, для розширення твоїх горизонтів. Собою жертвую заради тебе. Може колись оціниш і ще й подякуєш,- відповів той не оглядаючись.

- Ну як тобі Майк?- спитала Дая ангела вже вдома.

- Він небезпечний. І хитрий. Ні на чому не проколовся.

- А в мене склалось якесь двояке почуття. Мені здалось, що є в ньому і щось людяне.

- Тобі треба поїхати звідси на деякий час. До батьків, чи до дочки. Чи просто кудись на екскурсію.

- А я тут подумала - це ж непогана тема вимальовується для наступної передачі. В тебе є записи розмов з цим Майком?

- Звичайно, але...

- Ладно, спати, завтра подивимось. Завтра дасть бог день - дасть і їжу.

Дая проснулась вночі з почуттям тривоги. Їй знову приснився дід. Знов він хотів їй щось сказати, але слів не було чути. Але сьогодні він виглядав більш стурбованим, схвильованим, напевне тому і почуття тривоги в Даї було більш сильним.

Вона нерухомо лежала і думала, що б це все означало.

Було ясно, що щось пішло не так. Дая не була забобонною, але було відчуття, що щось мало статись в її житті, щось змінитись. Звідкись взялось відчуття, що закінчилось її звичне життя, наступала якась тривожна невизначеність. Не могло бути стільки випадковостей. А ще ця кабалістика з числом 17. 17 вересня її день народження, 17 вересня почалась Українська Революція, виявляється і в діда день народження 17 вересня. А ще мені 34 стукнуло, двічі по сімнадцять. Заснути вже не вдасться, піду прогульнусь.

Вона тихенько відчинила двері на вулицю. Було ще темно. Біля дверей хтось сидів.

"Оце ти і попався"- подумала Дая. Але це виявився її ангел.

- Побігай краще сьогодні вдома, на доріжці,- сказав він.

- А що, Майк до цих пір в скверику?

Ангел кивнув.

- Що ж мені тепер з дому не виходити? Сидіти вдома і боятись? Що він мені може зробити? Напасти?

- Нападати він не буде, він добре розуміє, що за ним спостерігають, і при спробі нападу зупинять.

- Як зупинять?

- В залежності від ситуації. В екстрених випадках вирублять за долю секунди.

- Як? Чим?

- В демонів великий арсенал спецзасобів. Хімічні, електричні, електромагнітні імпульси.

- Якщо мені він нічим не загрожує, то чого ж я маю боятись?

- Загроза в самій тобі. Він талановитий маніпулятор, а ти така довірлива.

- Я не збираюсь вступати з ним ні в які дискусії.

- Я побіжу з тобою.

- Ні.

- Тоді пообіцяй, що не наближатимешся до нього і не розмовлятимеш з ним.

- Дуже він мені потрібен. Я хочу його забути якнайшвидше.

Дая помаленьку побігла своїм звичним маршрутом. На повороті доріжки, біля дерева вона помітила Майка. "Нічого не буду до нього говорити"- твердо вирішила Дая.

- Я прийшов попрощатись з тобою,- голос Майка був тихим і сумним.

- Що?- Дая зупинилась,- попрощатись? Ти кудись їдеш?

- На "Без Правил",- ще тихіше сказав Майк.

Дая підійшла ближче.

- На "Без Правил"? І це ти прийшов мені сказати?

- Я випущу тебе з колеса, білочко,- сказав Майк щось незрозуміле.

Дая стояла, намагаючись зрозуміти зміст сказаного.

- Прощавай, сестричко. Я памятатиму тебе,- тихо сказав Майк і відвернувся.

- Прощавай, Ма... - Дая не докінчила фрази. Блискавично, з розвороту Майк вдарив їй ножем в серце.

Дая глухо зойкнула, глянула на фонтанчик крові, що виривався з її грудей,- як же це?- тихо прошепотіла вона, ноги її підкосились і вона впала на траву поряд з Майком.

Все сталось так швидко і несподівано, що демони не встигли вчасно вирубити Майка.

Через пів хвилини в скверику безшумно приземлились дві тарілки, жовта - медична і чорна - демонів. Тіло Даї і Майка занесли туди і тарілки так само швидко і безшумно зникли в сутінках неба. Ще через хвилину приземлилась голуба тарілка, роби в синіх одежах прибрали сліди крові з трави і тарілка зникла. І вже нічого не нагадувало, що дві хвилини тому тут щось сталось.

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
0 48
( написати коментар )