На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Знайомство з Чудіком вважаю завершено... *)

YASIA , 30.09.2017 року



20.09.2017 0:00

Він пообіцяв, та минуло , досить , багато часу , а він так і не виконав її… Не було дня , щоб я не згадала його… так це сумно … Вам цікаво, що сталося ,як розвивалися події після повернення додому…? Добре ,я розповім…*)

Перший тиждень я проводила з родиною, моя малеча пішла до школи. То був хвилюючий момент для всіх. Він впорався на всі 100% . я пишаюся ним. А ще я зустрілася з друзями, відпочила душею…* Дякую їм за них…*) От тільки Настюшу ще не бачила…( та від цього мені не сумно ,адже вона проводить цей час з насолодою, поруч з коханим, на березі чорного моря в сонячній Туреччині, та це вже інша історія…*)

Він писав перших декілька днів, повідомлення були про його пригоди , та те як він повертає свою кохану, котра вирішила зробити паузу в їх стосунках , з чим звичайно він не погодився. У його повідомлення я відчувала багато болю та розпачі, це так прикро, що через інтернет не можна передати підтримку, обійми, які йому були так потрібні. Уявляю, що він робив. Друзі , алкоголь, сигарети. До сьогодні вони не разом , та майже щодня спілкуються . Він має надію.

У моєму щоденнику є багато записів про нього. Останні, що дуже хочу йому зателефонувати, а от що ж я його казатиму, що?????

Страх бути відвернутою пересилює мене , і я просто нічого не роблю. Інколи думаю, чи взагалі варто підтримувати з ним зв'язок?.

Знаю, ви скажете ,що варто, але… але… .

27.09.2017 23:20

Хмм… можливо.. І все таки я це зробила. Після чудово проведених днів з Настюшею, я зателефонувала йому. Без вагань, тривоги чи сумнівів. Мені навіть здалося, що він , ніби , знав. Ми говорили наче щодня телефонуємо один одному. Та все ж було приємно чути його голос і те що у нього все добре. Так у нього все добре…)

У житті я звикла не показувати почуття , особливо коли це стосується хлопців, зазвичай вони всі для мене мега круті друзі чи то брат , сім’я . Знаю , це дивно та тупо. Та про це якось іншим разом. Отже , саме зараз доречно , як-то кажуть : «- ставити крапку» .

Увімкніть пісню Монатіка «Привыкаю отвыкать». Саме вона добре характеризує мій душевний стан.

Чудік. Дуже хороший як людина , от шкода , що не поважає себе, не помічає брехні та жосткого лицемірства , та це його життя , і мабуть йому варто пережити ці випробування , щоб усвідомити все це…. Оох це доросле , нелегке життя.

Мені дуже хочеться, щоб його доля склалася , як найкраще , і якщо колись наші дороги перетнуться я буду цьому рада.

Вважаю знайомство з Чудіком завершеним…*)

Читати коментарі (0)
Рейтинг Оцінили Переглянули
1 _25_. 73
( написати коментар )