На першу сторінку
 
РеєстраціяЗайтиВідновити доступ
ЛітКлуб лого
всі твори проза поезія інше рецензії форум автор

Осіння тиша

Юля Дадонова, 01.10.2017 року



Тиша. Нестерпна тиша. Ледь чутно похмуре крапання дрібного дощу.

Я встаю з ліжка і знову знесиленно падаю. Кілька хвилин пролежавши, знову підводжусь і милуюся розкішним букетом жовтих троянд. Які ж вони чудові! Здається, вони давно всохлися. І з кожним дотиком нова пелюсточка з тихим хрускотом падала на стіл.

Беру свій мобільний. На екрані зеленим блимають повідомлення від шефа. Проте мені це не цікаво. Вчора я не була на роботі, сьогодні приходити теж не збираюсь.

Завтра?

Ні.

Здається, ніколи більше.

3 жовтня. День мого народження.

Мені сьогодні 20!

Чи ні?

Ні, здається, 20 мені було декілька років тому. Та чи це важливо? Я все одно ще зовсім молода! Молода і прекрасна!

В дзеркалі мрійливо роздивляюсь своє руде , трохи кучеряве волосся. Бліде, вкрите веснянками, обличчя. Жодної зморшки! Вилиці гострі, так само, як і підборіддя. Очі великі, похмуро-сині.

Він казав, що я красуня, що він любить мій кирпатий носик і маленькі губи.

Йому подобалась моя жіночна постать. Шкода, що я трохи схудла і зараз моє тіло демонструє кожну кісточку. Та тобі все одно. Ти ж кохаєш мене до нестями? Досі?

Це особливий день. І я чекаю на особливу людину.

Ні.

Він уже тут! Звичайно, що тут, ми вже три роки живемо разом.

Моє палке кохання, таке божевільне і нестерпне. Мій солодкий спогад про літо. Моє сонечко.

Ти кличеш мене «руденька». Так лагідно, ніжно.

Вже декілька тижнів ти не готуєш мені сніданок, як зазвичай. Чому?

Я зовсім зголодніла.

«Руденька, з Днем народження! Я дуже сильно кохаю тебе, моя дівчинко!»

Нарешті почула твій голос. Такий приємний. І посмішка повільно з‘являлась на моєму обличчі.

Чи я знову ридаю?

Ти цілуєш мою шию, вдихаєш запах мого волосся.

Та чому я не відчуваю цього?!

Від тебе пахне цукерками і кавою.

Але не зараз.

Сонечко, приготуєш щось смачненьке?

«Так, почекай трохи.»

Чекаю.

Годину... Дві.

Ти забув? Ні.

Ти просто вирішив побути зі мною.

Тиша.

Ти знову розмовляєш по телефону? З ким?

Цілуй мене зараз, цілуй! Цілуй!

Цілуй!

Цілуй!

Мої руки тремтять. Як мені з тобою добре! Але чому я відчуваю неймовірну образу і злість? Якщо ти тут, зі мною? Обіймаєш мене, притискаєш до себе. Хоч я не можу, чомусь, це відчути.

Я хочу спати. Сьома година вечора.

Дзвінок.

-Ало.

-З днем народження! Бажаю тобі не загубити себе і бути щасливою.

-Сонечко, я чекала на твій дзвінок. Приїжджай до мене. Де ти?

-Вибач, я не можу, ми ж домовлялися. Ти повинна рухатись далі.

-Де ти?

-Вдома.

-Я вдома і тебе тут немає. Тож де ти? Тут твій дім.

-Припини.

-Сам припини. Ти ж кохаєш мене.

-Я кохаю іншу. І , до речі, їй не подобається те, що ми зараз говоримо. Гарного вечора.

Гудок.

Яка ще інша?! Ні...

Зараз він приїде і я з ним розберуся.

«Сонечко, я завжди з тобою»

Я божеволію? Чи він справді тут?

Тиша.

-Ти не кохаєш мене? Чому ти так?

«Не влаштовуй істерик.»

Як байдуже. Не витримую і рішуче б‘ю тебе по щоці. Тобі все одно?

В істериці я забігаю на кухню. В моїх руках ніж. Палке бажання вбити тебе. Біль. Зрада. Ти заслужив.

Я схопила твою холодну руку. Декілька рухів ножем і темні каплі крові постікали на підлогу. Глибокі рани.

Ти маєш кричати, але чому болісно мені?!

Де ти?

Стіни злісно давлять на мене.

Двадцять хвилин. Болі майже не відчутно.

Де я?

Де ти?

Вечоріє. Стає так темно.

Невимовний відчай.

Здається, я зомліла.

Ото і є кохання?

Читати коментарі (2)
Рейтинг Оцінили Переглянули
2 Олесь Червоний , Олена Войтух. 67
( написати коментар )
Олена Войтух
2017-10-01 18:54:38

аплодую стоячи! браво, маестро! 

(відповісти)
Юля Дадонова
2017-10-02 10:34:54
Дякую, це дуже важливо для мене.
(відповісти)
( написати коментар )